Том 9 - Леся Українка

12. Ой чи диво, чи не диво. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 19—20. Мелодію пор. з варіантом на стор. 40 цього тому. Запис Квітки відрізняється від запису Лесі Українки розлогим мелодичним контуром і розширеною формою строфи.

13. А в нашої п е р е п і л о н ь к и. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 20. Ця ж мелодія у Лесі Українки (стор. 32 цього тому). В порівнянні з записом Лесі Українки мелодія записана вдвічі збільшеними трнвалостями, з підкресленим staccatto. Це цікавий приклад різного емоційного сприйняття і графічного відтвореппя однієї і тієї ж пісні двома записувачами.

14. Чорнушко, душко. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 21—24. При порівнянні запису пісні у Лесі Українки (стор. 34 цього тому) впадають в око паралельні формп одних і тих же слів: у Лесі Українки «мамунейко», «любунейко», «ли-чейко», типові для Волині; у Квітки — «мамуненько», «любунень-ко», «личенько» та ін., що їх поетеса, за свідченням Квітки, вживала паралельно.

15. Ц а р і в н о! Ми твої гості! К. Квітка. Народні мелодії, стор. 25—26. В запису Лесі Українки (стор. 33 цього тому) тільки два рядки тексту, а далі посилання на збірник Чу-бинського, т. З, № 21.

З повним текстом див. також: М. Лисенко. Зібрання творів. В 20 томах, т. 19, стор. 78.

К. Квітка у примітці до цієї пісні висловив сумнів щодо запису Лисенка і походження даної пісні з Миропілля, а тексту від Лесі Українки, який начебто дуже відмінний від його запису. Проте у двох новознайдених автографах — рукописному зошиті Лесі Українки і автографі Лисенка пісня значиться «З Миропілля». Крім того, розходження в текстах незначні: відмінні перший та п’ятий двовірші:

У Лисенка: У Квітки:

1, Царівно, ми тобі гості! 1. Царівно, ми твої гості!

5. Царівно, ми за старшого! 5. Царівно! За найстаршого.

У Лисепка є ще вісім рядків, яких немає у Квітки:

— Бояре, ще й не ряджена,

Ладо моє, ще й не ряджена.

— Бояре, вже й наряджена,

Ладо моє, вже й наряджена.

— Царівно, ми й поїдемо,

Ладо моє, ми й поїдемо.

— Бояре, їдьте здорові!

Ладо моє, їдьте здорові.

Під час співу Леся Українка могла допустити деякі зміни у

тексті, тим більше, що записи Лисенка і записи Квітки відділяє

близько двадцяти років.

16. Десь тут була подоляночка. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 27—28. Ту ж пісню у запису Лесі Українки з незначними відмінами в музичній мелізматиці і формі (з повторенням приспіву) див. на стор. 32 цього тому.

17. Заїньку, та за головоньку, К. Квітка. Народні мелодії, стор. 28—29. Пісню у запису Лесі Українки з деякими відмінами в тексті і, зокрема, в мелодії (відмінні інтервальні стрибки, дещо інша ритмічна інтерпретація цілості) див. на стор. 31 цього тому. Ту ж пісню у запису Лисенка від Лесі Українки див, па стор. 173,

18. Бідна моя головонько. К. Квітка. Народні мелодії, стор. ЗО.

19. А в неділю раненько. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 31. Пісню у запису М. Лисенка в тональності фа мажор із збереженням волинської вимови в тексті див. на стор. 171 цього тому.

20. Під цим номером у кн. ' К. Квітки «Народні мелодії»,

стор. 31—32, йде дитяча гра «А йа рак-неборак» — див. у розділі «Дитячі гри, пісні й казки», стор. 107. До гри у книзі К. Квітки е примітка: «Паралельні тексти, без мелодій: Метлинський,

стор. 312 (купалова); Терещенко. Быт русского народа, V, ст. 83 (передруковано у Чуб., III, купалова пісня № 5). Грінченко. Этногр. материалы, т. III, № 123 і 181 (весняні), № 238 (купалова); Гнатюк. Гаївки, стор. 227, № 170; П. Гнедич. Материалы по нар. словесности Полтавск. губ., Полтава, 1915, изд. Полт. уче-ной архивной комиссии, № 458. Уміщений тут варіант з Чекни був уперше надрукований у виданні «Дитячі гри, пісні й казки. Зібрала Л. Косач. Голос записав К. Квітка». К.,, 1903 року, № б, а 8 того видання передрукований Лисенком у шкільній збірці. [Див.: М. Лисенко. Зібрання творів. В 20 томах, т. 19, стор. 76, N° 5.]

21. Женчичок-бренчичок вилітає. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 32—33. Той же зразок мелодії у відмінному тактуванні (на 3Д) див. у запису Лисенка (стор. 172 цього тому), а також у виданні: М. Лисенко. Зібрання творів. В 20 томах, т. 19, стор. 79, разом з описом гри.

22. Під цим номером у кн. К. Квітки «Народні мелодії», стор. 33, йде пісня «А в кривого танця» з дуже незначними розходженнями. Ця мелодія записана М. Лисенком (див. стор. 174 цього тому). З повним текстом та відмінним варіантом мелодії її подала Леся Українка (стор. 30—31 цього тому).

У кн. К. Квітки до пісні є вказівки на такі паралелі: «Дуже близькі мелодії: О. Kolberg. Wolyn. W Krakowie, nakladem Aka-demii umiejftnoSci, 1907, N° 599; Роздольський — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, N° 7. Інші мелодії: Рубець, 216 нар. укр. нап., N° 22; Чуб., III, ст. 33 (та сама мелодія, що у Чуб., детальніше записана в «Молодощах» Лисенка, І, N° 17). Тексти «Кривого танця» без нот: Stecki. Wolyn pod wzgl^dem statystycznym, historycznym і archeologicznym, т. I. Lwow, 1864, st. 266; у Гнатюка в «Гаївках», ст. 115—116, жаден з текстів не на ту тему, що у Steck’oro, тільки перша строфа спільна».

23. Ч и ви бачили. К. Квітка. Народпі мелодії, стор. 34—

35. Пісню з мелодією в запису Лесі Українки див. на стор. 35—36, а в запису Лисенка від Лесі Українки на стор. 174 цього тому. Пісня — дуже цікавий зразок