Том 9 - Леся Українка

24. Крем нового колеса. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 35—36. Пісню без мелодії записала Леся Українка у розділі веснянок (стор. 44—45). Подібна мелодія у М. Лисенка з цими ж словами див. на 169 стор. даного тому. Мелодію М. Лисенко опублікував також у збірці 1908 р. (Див.: М. Лисенко. Зібрання творів. В 20 томах, т. 19, стор. 77) з таким варіантом тексту:

«Співає увесь гурт, взявшись за руки в коло й водячи хоровод.

Кремповев колесо, колесо Вище тину стояло, стояло.

Вище тину стояло, стояло,

Много дива видало, видало:

Що в решеті водиці, водиці,

Стільки в хлопців правдиці, правдиці.

Скільки в небі зірочок, зірочок,

Стільки хлопцям болячок, болячок.

Кремпового колеса, колеса,

Згубив Іван пояса, пояса.

А Маруся ридала, ридала,

Поясини шукала, шукала».

25. Під цим номером у кн. К. Квітки «Народні мелодії» на стор. 36—38 йде дитяча гра «Пускайте нас». У розділі «Дитячі гри, пісні й казки», стор. 99—100. До твору К. Квітка подав повнішу примітку, ніж у збірнику «Дитячі гри...»

«В Колодяжному це — дитяча гра. Діти в тім селі, як і дорослі, намагаються співати якомога грубшими голосами. Леся Укр. передавала своїм співом цю особливість тільки в тих піснях, для яких вважала цю манеру характеризуючою. Так в даній пісні. Студія про цю весняну гру — у Потебні, Объяснения малор. и сродных нар. песен, ст. 127—151. Паралельні тексти і вказівки на паралелі в інших виданнях: у Гнатюка, Гаївки, ст. 19—23. До показаних там паралелів додам: П. Житецький. Очерк звуко-вой истории малор. наречия. К., 1876, ст. 318; Kolberg. Pokucie, I, № 86, ст. 181; N° 94, ст. 186; Милорадович, ст. 52; мелодії, записані Роздольським — Ф. Колессою і уміщені в «Гаївках» під N° 120,

121, 124, 126, 127, 178 і 179 нотного додатку, не чужі колодяжен-ській, котру можна розглядати як ритмічну еволюцію якоїсь основи, спільної для колодяжепського і для галицьких варіантів; мелодії в «216 нар. укр. нап.» Рубця і в III т. «Трудів» Чуб. (ст. 42 до близького словами танка «Король»,— передрукована в «Молодощах» Лисенка) не мають нічого спільного з колодяжен-ською».

26. Горобеєчку, в садку-падку. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 38.

НА КУПАЛА

27. Ой ніхто ж там не бував. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 39—40. Тут позначено, що пісня з села Яронь Звя-гельського повіту. В запису М. Лисенка від Лесі Українки (стор. 175—176 цього тому) при тій же пісні вказівка: «с. Чекна» Лубенського повіту.

28. Стоїть лобода вище города. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 40—41.

29. Ой на Купала-Купалочка. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 41—42. Подано два варіанти — з Колодяжного Ковельського повіту та з Миропілля Звягельського повіту. Ту ж пісню у запису на 6/в (варіант А і Б) в тональності сі бемоль мінор подала Леся Українка у збірнику «Купала на Волині» (див. стор. 11—12 цього тому). К. Квітка до згаданих двох пісень подав додаткові паралелі, яких немав у збірнику «Купала на Волині».

30. Помощу кладочку. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 42. Ту ж пісню у цікавішому мелодичному варіанті подала Леся Українка (див. стор. 20 цього тому).

31. Посію я рожу. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 43.

32. Вже петрівочка минається. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 43. Пісню з незначними інтонаційними відмінами та іншим тактуванням див. на стор. 18—19 цього тому.

33. Ой в ліску, ліску на дубку. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 44.

34. Ой хто в тому лісі стукає-гукає. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 45—46. Варіант пісні у запису Лесі Українки див. на стор. 16 цього тому (вар. Б).

Найцікавіша із трьох мелодій— мелодія у запису поетеси. Відмінності в кінцівці тексту в записах Лесі Українки і К. Квітки такі: приспів до кожного рядка «Калино-малино, ягода червона», імена — Андрійко і Ярина; після рядка «Ой що я помию, вона перемиє» інший текст.

35. Постійте, хлопці, тутейка. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 46.

ПІСНІ ЖНИВАРСЬКІ

36. Ой літає соколонько по полю. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 47.

У порівнянні з варіантом пісні, який Леся Українка проспівала М. Лисенкові (тут стор. 178), запис К. Квітки має гостріші динамічні контрасти через подрібнення тону на третьому складі (2-й такт), розспіваний другий склад (3-й такт).

37. Котиться віночок по полю. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 47—48.

(Без номера). Ой наш господар-виноград. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 48—49.

38. Ой паночку наш. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 49—50.

39. Ой заспіваймо, нехай вдома почують. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 50.

40. Таки я палю, ріжу. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 51.

У запису Лисенка від Лесі Українки (стор. 179) пісня має помітні відмінності в мелодичному контурі. Характерно, що обидві мелодії походять з Колодяжного. Це спростовує надто категоричне висловлювання К. Квітки про те, що Леся Українка не могла вносити будь-яких змін, відтворюючи народні пісні для запису.

41. Ой куриться доріжейка. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 52. В порівнянні з записом цієї пісні у Лисенка (179 стор. цього тому) тут незначні відмінності у першому такті: вигук «Ой» не розспіваний; у 5-му такті запису Лисенка відсутня вокалізація силаби «ся».

колядки

42. Ой рано, рано кури запіли. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 53.

43. Ой на Йордані тиха вода стояла. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 53.

44. Ой там на горі церкву будують. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 53.

45. Була вдовойка в кінець села. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 54. Повний текст див. у запису Олени Пчілки

із села Рокитниці («Житє і слово», 1894, № 1, стор. 280). В примітці до цівї колядки Олена Пчілка звертав увагу на подібність її змісту з номером 13 купальських пісень, записаних Лесею Українкою на Волині і надрукованих перед цією колядкою в тій же книзі журналу «Жите і слово».

46. Ой в розі, в розі на перевозі. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 54. Всі колядки про дівчину-перевізницю мають однаковий зміст: