Том 9 - Леся Українка

95. Ой оженився та й одружився. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 90—91. (Шлюб не по любові).

96. Мати сина на гвалт оженила. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 91—92. (Син вбиває милу за намовою ма-тері).

97. Ой у полю, полю береза стояла. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 92—93. (Невістка заклята свекрухою в тополю).

98. У Марусі хата на помості. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 94—95. (Тройзілля).

99. Ой зима, зима та холодная. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 95—96. (Жінка, доведена до відчаю знущанням чоловіка, вішає його). Той же текст пісні з с. Миропілля записав Михайло Косач (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. N° 70, арк. 32).

. 100. Ой кінь ірже, води не п’є. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 96—97.

101. Ой устану раненько. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 97—98. (Чорноморець тоне і просить дівчину врятувати його).

102. Ой у полі жито копитами збито. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 99. (Козака вбито за те, що любив три дівчини).

103. Чи чули ви, люди, такої новини. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 100—101. (Про Петруся і паню). Запис цієї балади зроблено Лесею та її братом Михайлом (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. N° 70, арк. 3—4), в якому відсутні, порівняно із записом Квітки, два перші і два останні рядки, розходження в текстах незначні.

104. Мати сина оженила. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 102—103. (Мати отруює невістку і сина).

105. Була вдова, була вдова на Подолі. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 103—105. (Контамінований варіант двох балад про вдову і трьох синів та про знайдену сестру з доданим мотивом про трьох дочок).

106. На Подолі білий камінь. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 105. (Дівчина отруїла брата з намови нареченого).

У примітці до цієї пісні Квітка пише, що завів її у розділ балад тому, що у збірнику Глогера “Piesni ludu” (Krakow, 1892) зустрів баладу з подібним початком. До цього можна додати, що з таким початком вона побутує на Пряшівщині. («Українські народні пісні Східної Словаччини», II. Пряшів. 1963, стор. 428), на Лемківщині (записана від переселенців з Горлицького р-ну), у К. Войціцького («Piesni ludu Biato chrobatow, Mazurow і Rusi znad Bugu», І, стор. 232), у зб. Кольберга («Piesni ludu

polskiego», стор. 129, № 8), у зб. Лігензп і Стоїнського (Ріебпі ludowe z Polskiego Sl^zka, II, N° З-A, В, С, Д, Е). С. Чернік відзначає її споріднення з італійською піснею «Донна Ломбарда» (Див.: С. Чернік. Polska epika ludowa, 1956, стор. 124). Квітка подав ще два варіанти цієї пісні, що на Україні відома під заголовком «Про сербина»,— «Українські народні мелодії», К., 1922, № 282 і 298.

107. Коло млина калина. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 106—111. (Про шлюб матері з сином і сестри з братом).

108. Ой поїхав Іванюша на полювання. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 112. (Зловісний сон королевича).

109. Ой чиє ж то поле, широкі загон и?К. Квітка. Народні мелодії, стор. 113—114. (Козака вчаровано за те, що любив трьох,— стор. 25—26 рукописного зошита). Текст записаний рукою Лесиної сестри Ольги з поміткою: «Колодяжне, од дівчини В арки».

110. Ой учора ізвечора, ще кури не піли. К. Квітка. Народні мелодії, стср. 114—115.

111. Ой росла я, росла, як у бору сосна. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 116—117 (Намагання жінки позбутися чоловіка нелюба-недоростка). В рукописному зошиті Лесі Українки пісня записана рукою Лесиної сестри Ольги Кривинюк з поміткою: «Колодяжне, од дівчини Варки».

112. Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 117—118.

113. Ой там за гаєм, гаєм з е л е н єн ь к и м. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 119—121. (Чоловік на могилі жінки). В запису тексту цієї пісні Михайлом Косачем (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 32 зв.) зазначено, що вона з с. Любомля.

114. Ой у полі, полі коршомка стояла. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 121—122. (Солдати зманюють шинкарку і топлять її в Дунаї). Варіант балади без мелодії є в рукописному зошиті Л. Українки (див. стор. 57 цього тому).

ПІСНІ ЛІРИЧНІ І ПОБУТОВІ

115. Роман-зілля, роман-зілля. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 122—123.

116. Під гай, мати, під гай, мати, під гай зелененький. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 124.

117. Чи я вплила, чи я вбрела, чи такая доля. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 124.

118. П р а д у, сокочу. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 125—»

126.

119. Ой на горі пшениченька. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 126.

120. їхав козак дорогою, зустрів дівку убогую. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 127.

121. Ой вербо, вербо кучерява. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 127—128.

122. Ой Василю, Василино. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 128.

123. Ой місяцю-місячепьку, пе світи нікому. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 129—130. Автограф Леснного запису цієї пісні див.: Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 2.

124. Ой давно я, давно в батенька була. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 130—131.

125. Ой болить мені та головонька. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 132.

126. Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! К. Квітка. Народні мелодії, стор. 132—133.

127. Калино -малин о, чого в лузі стоїш. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 133—134.

128. Світи, місяцю, з вечора цілу нічку. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 134—135.

129. З-під темного гайка