Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

вона родилась, Як люди кажуть, без… – біди. 11.10.2003 р. РЕФОРМАТОР Йде по вулиці з букетом Вовочка із гаю. Дай, подумав, в того учня Про життя спитаю. – Як оцінки? – Я до нього, А він поглядає. – Чи ходити в школу хочеш? – Ні! – відповідає. – Ну а ким хотів би бути? – Запитав під тентом. – Ким хотів би, – питаєте, – Звісно – президентом! – Президентом? – Здивувавсь я. – Чому президентом? – Бо як він дурниці каже – Скрізь аплодисменти. А як я скажу те саме, Хоч тікай у гори, Бо мені – одні погрози, І одні докори. Якби я був президентом, То шкіл було б мало. Хай би йшли в колгосп на ферму, То було б хоч сало. 27.12.1988 р. ЯКЩО Є ГРОШІ Сперечались два сусіди, Де живеться краще: Чи в Радянському Союзі, Чи в далеких Штатах? – Хочеш ти порозважатись – Там тобі й борделі, Кинув в «щілинку» купюру І валяй до Нелі. Яку хочеш вибирай! Можеш – і Маргошу… Чом тобі, скажи, не рай? Мав би лише гроші. А захочеш полетіть, Скажім, на Ямайку, Тут до послуг тобі «Боїнг», Можуть й нашу «Чайку». – Ні! – говорить Саші Гриць, – Надто примітивно, І до того ж, хоч убий, Зовсім не спортивно. – Не вмовляй, я не пастух, Не піду, де гудять, Щоб обходить всяких шлюх, Що подолом крутять. Ну чого я там забувсь? Тут й своя, як сало: Варт на когось подивитись,– То не здасться мало… – Зате радість кожен день, Що не занудьгуєш, Бо як знайдеш якусь річ, От і бенкетуєш. А там вийшов за поріг – І займайся грою. Чого хочеш, яку хочеш – Все перед тобою. Тож, живи собі й радій. – Ні! Не хочу, Грицю, А за гроші й тут знайду Будь-яку гузицю. 3.8.1988 р. ЧУЖА З МЕДОМ – Колись, як дівчину побачу,– Мені розказував дідок, Ото візьму я пляшку чачи, Її на руки і – в садок… – А зараз як? – Грицько в дідуся, Запитав в барвінку,– Як у вас, скажіть, сьогодні На чужую жінку? – На чужую ого-го ще Де й сила береться! – У чужої, видно, з медом?– Гриць з дідка сміється. А можливо… – Гриць до діда Й тут же засміявся: А можливо, в юні роки Ти перестарався? 5.9.1999 р. ХІБА ТО ЧОЛОВІК? Хіба, скажіть, то кавалер, Як йде навпроти жінка, А він боїться їй сказать Що жінка та – чарівна? Хіба, скажіть, то кавалер, Який боїться грому, Й не знає, що з нею робить, Як приведе додому? Хіба, скажіть, то чоловік? Та то ж невдала проза, Як посміхається до жінки, Немов коза до воза. 25.10.1988 р. ПУСТА ФЕЯ Які в тебе очі милі, Та занадто вже пуста, Краще зрить під хвіст кобилі, Ніж в твої бридкі вуста. 2.9.1999 р. ПРОГРЕС І БАБИ Все життя провоював З бабами Балда, А сьогодні, вибачайте, Він Герой Труда. Має дачу, вертольота, Має Мерседес, А ще кажуть: там, де баби, Там нема чудес.