Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Щоб чекала, та не з іншим, А з дітьми до ранку, І щоб я в житті ніколи Не шукав коханку. Отаку ото дружину Все життя шукаю... Може з вас таку хто знає? Тут же присилайте. Хочу жінку, треба жінка, Бо вже й немаленький, Та й над містом, де живу я, Місяць молоденький – Гіпнозує, трясця, манить, Ніжністю чарує, Розхвилює, розтривожить Й потім геть крокує. О, красунечки, погляньте, Як душа іскриться, Й хто хоч раз прийде до мене – Буде й ще проситься. 4.12.1972 р. НЕВІДОМА Твоє личенько чарівне, Як жасмін весною, Бо на тебе як погляну – Щось стає зі мною. Бо як гляну на те личко, Що зійшло з ікони, То із серця, мов з дзвіниці, Калатають дзвони. А коли ти віддалилась І пірнула в гомін, З мого серця, мов з сирени, Й досі чути стогін. 14.2.1992 р. РОБИ СВОЄ О, ти не жди! Роби своє, І ту… люби, яка дає. А якщо пан краде твоє, То ти не спи – бери своє... Ото і сам ти не дрімай Й панам все тим відповідай, Щоб врешті-решт оті сини Відчули, що і ми пани. 27.1.2005 р. ЯКЩО ЛЮБИТЕ БОРЩ Якщо хочете, щоб мила Балувала вас борщем, То її не забувайте Кожен день кропить «дощем»... Не лінуйтесь цілувати І не бійтесь йти на Ви, Якщо хочете, щоб в Каті Інші хлопці не гули... 22.11.1997 р. СПРАВЕДЛИВИЙ Якщо такий ти справедливий, Чому ж не любиш правди, милий? 7.10.2003 р. ДІДУСЬ І ПЕТРУСЬ Дід повчає свого внука, Як вибрать дружину. Той аж рот роззявив – слуха Й мне в руках пружину. – Так от, хлопче, візьмеш горду – То твоя не буде, А як візьмеш якусь мимру – Файних шукать будеш. Та онук був хитрий дуже Й замахав руками: – А як взяти ту заміжню, Що живе над нами? – Чужа жінка посміхатись Буде так миленько, Що у тебе болітиме Кожен день серденько. А як стане дружиною, То відразу взнаєш, І з якою сатаною, Синку, справу маєш. Не бери й таку, мій синку, Що до всіх сміється, Бо та жінка чоловіку Не завжди дається. Бо як з відстані дивитись – Благородні пави, Що готовий в ЗАГС відразу, Щоб той рай не вкрали. – А тихоню брати можна? – Можна і тихоню, Тільки будеш все життя В неї на припоні. – То, яку ж тоді, дідуню, Треба в жінки брати? – А ти вмієш, – дідусь хитро, – Прати, прасувати? – Звісно, вмію, – онук діду, – Навіть жито жати. – А як так, то краще, синку, Живи нежонатим! 23.5.1976 р. СУЧАСНЕ ТА МИНУЛЕ Я знаю, що завтрашній день, він – останній. Та я його жду, Бо завтра у мене зарплата І я до коханої йду. Я знаю: сучасне – в минулім, Нехай би хоч хто що казав, Бо в тебе не буде Майбутнього, Якщо ти Минуле проспав. Я знаю, що завтрашнього дня може не бути, Вчорашнього вже нема, І ти в мене теж остання, Тож, вип’єм сьогодні вина. Нехай буде день цей найдовший, Нехай буде