Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Шепотіли в полі трави. Ніч, розбуджена громами, Пахла запахом отави. Через хвильку, ніби тіні, Розтулились чорні хмари, Сонце бризнуло промінням, Мов сріблястими дощами. Скрізь в полях озерця-цятки, У яких пташки купались, І веселим щебетанням Землю рідну звеселяли. 11.1.1979 р. ЩАСЛИВИЙ Щасливий той, хто має міру І знає гордості ціну, Хто любить музику і ліру, Мріє про квіти і весну. Щасливий той, хто любить працю, І знає вірності ціну, Й ніколи він – ви хоч убийте – Не впустить в душу сатану. 30.11.1989 р. КИГИЧУТЬ ЧАЙКИ НАД ПОЛЕМ Кигикають чайки над полем, Пасуться в капусті кролі, Пригадую дні я ті з болем, Коли ще були ми малі. Коли ще до кожної квітки Хотілось мені підійти І дівчині біля повітки У вірності заприсягти. Але знаю те, що пройшло вже – Його вже нам не повернуть, А так би хотілось сьогодні Тим подихом й ще раз дихнуть. 17.5.1976 р. ОПЕРАТОРИ СМІЮТЬСЯ Горбачов добив Союз, Льонька Україну, А казав, що любить він Пісню солов’їну. Кажуть, ніби що вони Циркачами стали, Що й на відстані бабусь Всіх пороздягали. – Та не може того буть,– Не здавалась Тася, Ану, гайда, бери торбу, Та йдем в ощадкасу. Прийшли старі, зняли гроші. Гроші всі на місці, А ви кажете злодії Появились в місті. Оператори сміються Із бабусь стареньких. Ану, бабки, взяли гроші Й на базар хутенько. Пішли бабки, щоб купити На базар машину, А ті гроші знецінились Вже наполовину. Зникли в теї й в теї баби Заповітні мрії. А ти кажеш, на Вкраїні, Немає злодіїв. З нас уже по всьому світу Вже сміються й кури, Що ще є такі, що вірять Президентам… «дури». 2.1.1994 р. КРАЇНА МІЛІОНЕРІВ Приїзджає Клінтон в Київ І питає в Кравчука: – Скільки в вас міліонерів? – Від Карпат аж до Дніпра. 2.1.1994 р. МИТЬ Ти і не відала й не знала, Скільки мені дала та Мить, Як вперше ти поцілувала. Ще й досі все палахкотить. 2.1.1994 р. ЩОБ НЕ СУДИЛИ – Хай живее, – в цеху горлають,– Справедливий наш закон, Що за гривню всіх садовить, Та нікого – за мільйон! Тож, як хоч, щоб не карали Милі дядечки оті, То кради, щоб вистачало, – Прокурору і судді. 25.9.1992 р. А КАЖУТЬ, ЩО ЛЕДАЧИЙ Наш Грицько в гарячу пору Страх боявсь виходить з двору. А щоб премію ділили – І горили б не спинили. 9.1.1979 р. ВИШНЕВІ ПЕЛЮСТКИ Вишневим садом ніч буя, Все поле вкрите квітами, Немов хустиночка твоя, Зоря всю ніч над вітами. І раптом нічка пропливла Вишневим пелюсточком, Побіг за ним я край села До річки за гайочком. А він сміється у воді І вже на дні купається, Хотів спіймати я його, А він не зупиняється. 12.1.1979 р. ЇЇ ПРИСТРАСТЬ – Ну, звихнулась наша Ліда, Десь знайшла старого діда. – Та вона обніме й песа, Аби був той на колесах. 10.1.1979 р.