Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

не пискнеш, і не пікнеш, Тож дивись, не ціпся, Якщо хочеш Сонце бачить І жувати чіпси. В нас закони справедливі, Як синиця в жмені, Ось піди, чогось добийся, Як нема в кишені. 25.11.1976 р. НАЩО МЕНІ ТВОЯ ДУМКА? – Нащо мені твоя думка, Як свою я маю? – Сказав жінці чоловік І штанці знімає. 3.12.1976 р. КОЛИ ВАГІТНА – Не підходьте ви до тата, Бо хоч я й тендітна, Та стаю, як дурнувата, Коли я – вагітна. 7.12.1978 р. ПРОВОДИ Щоб провести в військо брата, Вся зібралася сім’я, Плачуть сестри, плаче мати, Та не плачу лише я. Я б хотів служити з братом Від усіх потай, Щоб разом нам зброю взяти Й захищати край. Тільки йти мені ще рано, А як прийде брат, Брату я на зміну стану Край свій захищать. 5.4.1957 р. ВІТАННЯ Свою тещу «золотеньку» В гості зять чекає, З Восьмим березнем, зі святом Від душі вітає. Живи, мамочко, сто років, Будь завжди щаслива, І брикай ти на всі боки Дужче, як кобила! Щоб тепла було у хаті Стільки, як на Сонці, І не знала, де дівати Бакси та червонці. Хай тобі сміється Місяць, Щоб зірки горіли, Ну, а видні чоловіки Щоб тебе хотіли! Хай тобі радіють люди І ти людям смійся, І хоч раз до нас у гості Приїзди – не бійся. Бо для тебе, мамцю наша, В нас відкриті двері, Отож, будем тобі раді. Света і Валерій. 5.3.1976 р. ВАГІТНИЙ ПРОФЕСОР На екзамені професор У студента запитав, Аби той про породіллю Все, що знає, розказав. – Перше, ноги набрякають, І стає бридкий живіт,- Відповів студент спокійно Й щурить очі став, як кіт. – Ну а в мене, подивися, Не такий хіба живіт? Тож стипендію одержиш, Як рожу двійню… Привіт! 10.10.1976 р. КАЗКОВИЙ КРАЙ – Ми живем в казковім краї,– Дівчинка читає, Потім, ніби ненароком, В матері питає: – Скажи, мамо, як потрібно Все це розуміти? Бо у казці все неправда, Це вже знають й діти. – А якщо те, що читаєш, Ти так добре знаєш, То навіщо ж ти, хитрунко, У мене питаєш? 31.12.1976 р. СТЕЛИТЬСЯ МЕТЕЛИЦЯ Як же я за снігом скучив Й білою берізкою, Так за ними і побіг би, Ніби Вовк за Кізкою. Над нічними ліхтарями Десь гуде метелиця, Ой, як хочеться на щастя В полі десь «розщедриться». 31.12.1976 р. ШУКАЮ ДРУЖИНУ Не дивуйтесь, люди добрі, Не дивуйтесь, друзі, Бо знайти собі дружину – Це як квітку в лузі Серед снігу, в лютий холод, Та ще й в завірюху, Як над лугом вітер виє Й відмерзають вуха. Хочу я таку зустріти – Щоб мене любила, А як прийду напідпитку, То кілком не била. Щоб голубила ночами, Та ж не макогоном, Хай не «Екстрою», не ромом – То хоч самогоном. Хочу, друзі, мати жінку, Щоб завжди кохала, А як десь і заночую... Де був? – не питала.