Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

11.5.1976 р. ГАРНА МАША – Я дівчина надто гарна, – Говорила Маша, – Недаремно кожну ніч То Грицько, то Саша. 13.5.1976 р. НАША ДЕМОКРАТІЯ – Ось і ми уже нарешті Стали демократами, Та скажи щось владі проти – І любуйся гратами. 10.11.1976 р. ПРАВДА І ГРАТИ – Хто сказав, що в нас є правда, Стали демократами? А куди не подивись, Правда вся – за гратами! 10.11.1976 р. ВАЛІЗА Кожен раз, як новий хлопець, – Таня з себе лізе, І на нього, ніби пава, Суне, як валіза. Обнімається в трамваї, Ледве аж не скаче, Що то серце у дівчини, Як вогонь – гаряче. А як вибере із нього Силу і натхнення, Тут же іншого шукає, В кого є «варення». А як витрусить у хлопця Всі його кишені, Ходить, як коза, й радіє Вже… і за пельмені. Отака вона, Танюша, Всіх вона кохала, Поки того, що хотіла, Все таки… спіймала. Тепер ходить в вендиспансер, Сльози проливає, От що, бачите, з такими Хитрими буває. 6.5.1976 р. В ОДНОМУ КОЛГОСПІ Був страшний неурожай В нашому колгоспі, Недохват був для насіння Десять тон картоплі! З Бреста нам допомогли, З дружньої країни, І кортеж автомашин Мчав до України. Посадили ту картоплю Від краю до краю, І все поле красувалось Від дібров до гаю. Ось і сніг уже надворі. В шефа я питаю: – Чому бульбу не копають? – Вказівок немає. – Тож, як має все пропасти, То роздай селянам! І людям прибуток буде, І начальству – шана. І ніхто тоді не скаже, Що ти – «фрукт іржавий». Подивився поц державний Й вуса поправляє: – Як давати з половини – Хай все пропадає! Так картоплю й не зібрали, А вверх звітували, Що з гектару не по двісті, А по п'ять зібрали. А начальство, яке вище, В комітет державний Звітувало ще вищому: – Рік неурожайний! А обібрані селяни, Орють дні і ночі, А начальство тре мозолі Об… цицьки жіночі. 23.11.1976 р. ФІЛОСОФИ Ідуть друзі по дорозі Якраз після чаю, І один одного тут же Ніби розважають. – Зараз, куме, кожна жінка Вдає святу з себе, Бо уже й сама не знає, Кого й ще їй треба. Ото, бачиш, іде киця Що шарф поправляє, І та також, убий мене, Теж коханця має. А та, горда, у бабеті Що очі, як стріли, То до кого ж, як гадаєш, Так вона оділась? А ота, що в міні юбці, Що аж очі коле, Тож для кого, ти думаєш, Те відкрила горе? – Тож, яка тоді коханця, Ти скажи, не знає? – Та не знає, у якої Голови немає... 28.10.1976 р. МАЮТЬ РАЦІЮ Всі газети в нас кричать: – Ми за інтеграцію: З шефа – рублик, з мене – п’ять, Вони мають рацію. 7.5.1976 р. БАГАТІЄМО З кожним днем і з кожним роком Всі ми багатіємо: Колись руб була цибуля,