Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

І несу свою любов! Ой, як хочеться кохати, Ой, як хочеться кохать, І всю силу, чарівниці, Вам, як прийде ніч, роздать. Бо любов, неначе птаха, Що на місці топчеться, Ой, як хочеться до вас, Ой, як хочеться! 5.6.1976 р. ЩО ДОРОЖЧЕ? Що таке краса жіноча? Це – коштовний камінь, І хоч камінь він дорожчий, Та душі не ранить. 23.5.1976 р. ГОСПОДЬ ПЕРЕСТАРАВСЯ Для ніг таких – й таку мордашку? О, Боже, Боже, совість май, Якщо вже дав таке натхнення, То краще й ноги забирай! 9.6.1976 р. РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ Як прийшла студентка іспит До професора складать, Той до неї: – Ось питання, Скажеш вірно – ставлю п’ять. – Добре, – мовила студентка І поправила штани. – Визнач ти мою хворобу І причину поясни. Та на нього подивилась, Що був білий, як мороз: – У вас сахарна хвороба І розсіяний склероз. – Це ж чому? – Той аж підплигнув Й зупинився, ніби гном. – В вас розстібнута ширінка, Й мухи в’ються табуном. 9.10.1976 р. У ПАРАДНОМУ ПІДЇЗДІ Зайшло двоє у під’їзд Якось покохатися, Бо на вулиці вогні, Ніде і сховатися. Хлопець мнеться, хоче дівку, А сказать соромиться. – Вимкни лампу, в рот візьму...– Дівка хлопцю божиться. Хтось підслухав їх розмову І по всьому місту Пішли чутки, мов, їдять Лампи у під’їзді. 5.10.1976 р. «ГРИБИ»… Оточують різні довкола нас люди, Бери на свій смак, вибирай і люби, Так ні ж, ото, схопимо чорта з болота, А потім шукаємо в лісі гриби. 15.4.1979 р. НАДВОРІ ЗИМА ВИТАЄ Надворі зима витає, А в душі – весна гуде, Більш кохану не шукаю. Припече – сама прийде. 2.9.1976 р. ПОЖЕЖА В ЛІСІ Твоє серце – то як міні Сонце, Тільки випромінює любов, І вона, вриваючись у мозок, Наповняє, ніби тиском, кров. Знала б ти, що робиться зі мною, Що там витворяє та краса, Як іду по лузі я з тобою, Й під ногами світиться роса. У гаю зозуленьки літають, Пахне в лузі сіном запашним, А буркун у очі заглядає І гукає погуляти з ним. А коли наблизився до тебе, То відчув такий в душі вогонь, Мов над нами загорілось небо, І попав до тебе я в полон. А коли забралися в Карпати, Як над нами Місяць появивсь І почав тебе він обнімати. Видно, я і в цей раз запізнивсь. 12.10.1976 р. ЗАПЧАСТИНИ ДО ЯЛИНИ Як Гаврило на базарі Купував ялинку, То йому дали в придачу Манюню торбинку. – Тож нащо вона мені? – Він пита в Марини. – Щоб було куди складати З йолки запчастини. 19.12.1976 р. ЩОБ БАЧИТИ МАМУ Про що завгодно я пишу, Та не про те, що бачу, Бо якщо правду напишу – То й мами не побачу. 19.12.1976 р. СИНИЦЯ В ЖМЕНІ Ви оріть, мої кохані, Сійте так і далі, А зберете, поміняю Все те на медалі. А якщо незадовільний Виявиться котрий, Ми знайдем йому статейку І в розход, як контру. І