Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

вічно живий, Тож, випиймо й ще раз повторимо, Щоб день той завжди з нами жив. Нема ні минулого, ні майбутнього Є тільки сьогоднішній день, Отож, і живіть всі сьогодні, І славте цей день. 22.6.1997 р. БРОДЯГА ВІТЕР Бродяга-вітер преться під спідницю, Ну що мені, матусенько, робить? – А що робить? Тут треба подивиться, Чи нас з тобою зможе прокормить. 1.11.2001 р. ОТ ТАК СТЕГЕНЦЯ! Такі стегенця у дівчини… Оце так гра!.. Що навіть літні чоловіки Із двору мчать, як дітвора. Біжу і я аж спотикаюсь, І що дурний – нічуть не каюсь. Адже мужик – тоді мужик, Коли ще тягне… на шашлик. 8.12.2001 р. ГРИЦЬКО І ЗАВКАДРАМИ Прийшов Грицько в відділ кадрів, Став і заглядає, А професії у нього Жодної немає. Подивився завкадрами На Грицька й сулію: – А що можеш ти робити? – Пить горілку вмію! Скинув свою просмалену Гриць з себе куфайку, Й запалив туберкульозну Він цигарку «Лайку». Потім ще раз, потім ще раз, І до того часу, Поки в Гриця ледь лишилось У сулії чачи. Допивав Грицько сулію, Допалював «Лайку, І не стямивсь, як у кадрах З’їв свою куфайку. Всі засовались на кріслах: – Це кадр – унікальний… Може його бригадиром Візьмемо в Центральний? – Ну а що ти, славний хлопче, Вмієш ще робити? Гриць окинув всіх присутніх: – Пити, тільки пити. Поставили перед Грицем Графин більший зростом: – З нього був би непоганий Голова колгоспу. 23.5.1976 р. ЯЗИК – ВОРОГ Якщо хочеш, щоб тебе Поважали вдвоє, Не винось ти бруд з сім’ї Й не занось чужого. 8.12.1976 р. ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ – Хто, можливо, в цих частівках Сам себе впізнає, То, прошу його високість, Хай вже вибачає. 14.12.1976 р. МИРНА ЛЮДИНА – Я людина з виду мирна, Як в небі сузір’я, Та не дай Бог, хто зачепить – Лишиться без пір’я! 14.12.1976 р. ЦАП ВІДБУВАЙЛО – Я панянка, я панянка, Це моє припущення, А тому завжди шукаю Я козла відпущення. 14.12.1976 р. ЗНАМЕНИТІСТЬ – Я сьогодні знаменитість, Всі на мене дивляться, А як піду до Івана, То не можу вирваться. 14.12.1976 р. ЦІЛУВАТЬ СОРОМИТЬСЯ – Мені Гриць сказать, що любить, Все чомусь соромиться, Бо на мене, як погляне, Ніби з ним щось робиться. 14.12.1976 р. ДОЗВОЛЬТЕ ПОЗНАЙОМИТИСЬ Йде дівчина, як калина, Як вербичка ломиться, – Ой, дозвольте з вами, пані, Просто познайомитися. 14.12.1976 р. АЛІМЕНТИ Я колись жінок любив За п’янкі моменти, Поки ті не подали Всі на аліменти. 12.5.1976 р. КОЛИ ЗУСТРІНЕТЕ ЛЮБОВ – Як мене коханий стріне, – Говорила Ліна, – В нього руки в ліфчик лізуть, В мене – між коліна. 11.5.1976 р. ДУША СВІТИТЬСЯ Як погляну я на фею, То душа аж світиться. От би з дівчинкою… тею Ніченьку б поніжиться!