Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

ВЕСЬ В БАТЕЧКА У малого Кутакова Є своя болячка: То весь день закреп у нього, То, пробачте, срачка. 20.9.1988 р. ТАМ, ДЕ ВІКИ ПЕРЕПЛЕЛИСЯ Там, де віки переплелися Й дітей лякають по ночах, Вівці по полю розбрелися, Неначе хмарки в небесах. 9.10.1988 р. РЕКЕТИРИ Заколов старий свиню У неділю вранці, Склав в кадуб і сам приліг Мовчки на лежанці. Глядь в вікно – приїхав зять З донькою, як дрофою, Вилізають з «Мерседеса» І від жиру охають. Розчихвостили кадубку На чотири часті: – Одна, – кажуть, – мірка нам, А дві – на запчасті. В батька свято! Діти з міста Приїхали в гості! Кормив, кормив ту свинюку, Залишили кості… От тобі і ясне небо, От і тири-пири. А говорять, ніби діти, – То не рекетири. 16.6.2000 р. МИХАЙЛОВІЙ ОЛЕНІ А в Михайлової Олі В голові, як вітру в полі, То виходить, то заходить, Та до неї не доходить. Майстер хай хоч як лютує, А вона з Юрком кайфує. Зник фломастер – винен майстер, Зникла ручка – педагог, А вона зриває айстри І до біса їй урок. 20.9.1988 р. ГРИЦЬКО В РАЮ П’ятий рік Грицько раює у раю, Хто ж тепер… його кохану у гаю? 15.6.2010 р. ОБНІМАЮЧИСЬ З МОЛОДОЮ Смерть до нього мчить з косою Ну а він – лежить з вдовою. Збився з ніг Петро й Микола – Третій рік в раю нікого. 31.1.2000 р. ХОЧ ЗІГРІЮСЬ По коліна з бородою – А біжить за молодою. – Ти куди це? – я Сергію. – Не спіймаю, хоч зігріюсь. 31.1.2000 р. ЖИВ МОРЯК Жив моряк і не журився Поки в дівку не влюбився, І хоч плавав по морях, А втопивсь в її очах. 20.3.2000 р. КУРОЧКА І ПІВНІ За шістдесят тобі й мені, А ми ще й досі, як півні, Як гарну курочку побачим, Немов вовки за зайцем скачем. 31.1.2000 р. ТЕБЕ ЛЮБЛЮ Про те, що я тебе люблю, Узнав, як іншу стрів в гаю. Коли я ліг із нею спать, Та не змогла мене… піднять. 16.5.1994 р. КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ Із комерційних таємниць І почались всі наші біди, Бо де були ті таємниці, Там зараз – банки і крамниці. 16.5.1994 р. ЯКЩО ЖИВУ Якщо ходжу – значить живу, А як живу, то ще люблю, А як люблю, то значить, хочу, Я у твої заглянуть очі. 11.8.1995 р. СОБАЧА СОЛІДАРНІСТЬ – Тебе кормлять, будка тепла, Кожен день гора кісток, Що ж ти дзявкаєш, Патлатий, Цілу ніч на всіх, браток? Той на Джека подивився, З проявом пікантності: – А що дзявкаю на всіх я,– То – із солідарності. 14.10.2000 р. З НЕБА СПУСКАЄТЬСЯ КАЗКА Біжать по дорозі тополі В вечірній чарівній красі, І тонуть хатинки у полі В вишневих садках, в бузині. А з неба спускається казка На втомлені села й міста, І хочеться в полі цім впасти Й забути про наші літа.