Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

І чому одні працюють, А більшість – не хочуть. – Там, де люди люблять працю, Там – легка робота, Ну а, звісно, де не люблять, Там – важка робота. Ото й нудять люди світом Все життя до згину, Хочеш мати любу працю, То йди вчитись, сину. 2.7.1976 р. БРЕХУН І ЗЛОДІЙ Що брехун, що злодій, Той і той – бандит, Бо одним тре’ гроші, Іншим – дефіцит. 7.6.2009 р. НАРОД МОВЧИТЬ Наш народ, хай вибачає, Його треба й треба вчить, Бачить, що його грабують, Ну а він, як лох, мовчить. 3.12.2008 р. ГРИЖА Я вже нажив з тобою грижу, Не манить й небо голубе, О, як себе я ненавиджу За те, що я люблю тебе! 8.5.2009 р. ЩОБ НЕ ЗНАТИ КАЯТТЯ Любов спокуслива. Вона за смерть сильніша. Хто волю взнав, не буде той рабом, Хай грім гримить, хай навіть бомби рвуться, А побіжиш до милої бігом. І не людям судить про нашу радість, муки, Бог кожному із нас свої дав почуття, Тож кожний хай і береже те свято, Щоб потім у житті не знати каяття. 23.5.1976 р. КРАСА ЗНИКАЄ Він ледве-ледве шкандибає, А фей і досі ще шукає. 5.3.2009 р. ПОЕТУ ПРО ХЛІБ Або: МОГУТНЯ СИЛА Миколі Подоляну Я вирощую хліб – оцю силу могутню – Для людей, для життя. В хлібі бачу я посмішку милої, В хлібі бачу дитя, Яке радо метляє ручатами, Яке проситься жить, В хлібі бачу я посмішку матері, В хлібі бачу, як сталь кипить. В хлібі бачу я руки лагідні Ті, що ніжать нас по ночах, В хлібі бачу веселки я радужні, Що п’ють воду в ставках. Хліб – це моя Україна, Це мир, добро, В хлібі я бачу атоми, Але не бачу зло. То ж чи можна про хліб наш насущний Таким черствим писати пером? Я завжди, як прихожу на поле, Полю житньому б’ю чолом. 8.6.1976 р. ДЕ ТИ БУВ? Для мене ти – не КПРС, Ти просто – підла шкура, Не будував ти Дніпрогес, Не підкоряв Амура. Хоч ти член партії, прости, Що гріх беру на душу, А де, скажи, був, друже, ти, Коли пиляли груші? Як варвар церкви розбивав, Трощив культуру предків, Як гіцель той хрести ламав, Чому ж тоді ти дрефив? 11.6.1976 р. НА КНИГУ ВІРШІВ МИКОЛИ ПОДОЛЯНА «Жовтневий засів». Коментарії «Ми ходу несхибну п’ятирічну Переносимо у вись космічну». Ми щасливі, що в сім’ї єдиній, Як не буде хліба, будуть – дині, А як схоче хто хліба чи м’яса, Глянь, яка гарна до Місяця траса. Скоро «Космос» буде дев’ятсотий, Радуйтесь, селяни і робочі. Жайворона я співаю й досі, А й не знаю, що його нема, Бо забувсь спитати в тьоті Фросі, Що нам агрохімія дала. Хороше живеться у Карпатах, Бо там вічно пахне, рута-м’ята, Бо дівки там гарні і патлаті, Але хлопці всі чомусь рогаті. 26.5.1976 р. НА ПЕРШИХ ДЕСЯТЬ ВІРШІВ: – Хвалив царя, хвалив і Йоську, І оди буду всім писати. А хто більш кине у авоську, Тому й пісні буду складати. Я – комуніст. «Мене відрядили в поети, Вам кельму вручили, вам плуг.» Якби будував я, поете,