Українська література » Поезія » Том 12 - Леся Українка

Том 12 - Леся Українка

Читаємо онлайн Том 12 - Леся Українка
моя ясна. Кльоня, з поради лікаря, накладає на себе на сі два місяці «обітницю мовчання», щоб по змозі ні слова не говорити (се, кажуть, найкращий лік на фарингіт), то, може, при єгипетському кліматі та при морській подорожі і за два місяці буде чимала користь. На більше одпуск не можна було взяти (та й матеріально трудно, бо тоді платня не йшла б), хоча, звісно, варто б. Ну, а мені «одпуск» довгий, надто, коли дома все гаразд буде. Найраніше вернуся в апрілі, найпізніше в іюні...

Як же Вам ведеться при нових обов’язках? Мама писала, що Вам ще й в музеї місце «накльовується»,— се було б добре, бо то також симпатичне заняття. За Прагою дуже не жалуйте — хто може не їхати на чужину, хоч би й прекрасну, той щасливий, хоч не завжди тямить своє щастя. І для Михалка важно тепера жити на Україні. А робота при «взаємній запомозі», чей же, не гірша від роботи на якого фабриканта. Prosit! 1 Цілую Вас, Лілю і Михаля. З дороги писатиму.

Ваша Леся

166. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

27 листопада 1909 р. Смірна 14. XI. «Romania»

Люба Лілеєнько, вже ми тут і сьогодні ж їдемо далі. Досі на морі було багато дощу і холоду, але тепер вже гарно — може, се вже добрий клімат почався. Позавтрьому будемо вже в Єгипті! Маємось нічого собі — тільки вже якби не їхати більше! Цілуємо вас.

Леся

1 грудня 1909 р. Хельван 18/ХІ 1909, Helouan

ЛілеєнькоІ

Приїхали ми в Гелуан ще позавчора, просто не спиняючись ні в Александрії, ні в Каїрі. Вчора не могла я писати та й сьогодні ще втомлена дуже, і спина болить. Писати трудно, бо ще причандалів своїх не дістала. Живемо поки що в готелі поденно, адреси справжньої не маємо. Як урядимось на стало, то напишу. Тут дуже гарно і тепло — зовсім літо. Будь здорова. Цілуємо вас всіх.

Леся

Пиши: Caire, Poste Office, Poste restante г.

168. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

З січня 1910 р. Хельван Egypte, Helouan les

Bains, Villa Continental106, 21/XII 1909

Люба мамочко!

З Новим роком! Тут уже один Новий рік зустріли — нового стилю,— а поки лист мій доїде, то й скрізь уже буде новий рік. Але, властиве, так мало від того змінюється... І, живучи життям новітнього номада, краще справді од-викнути від тих традицій, бо недарма «бідні невільники» кляли Марусю Богуславку за те, що вона нагадала їм «роковий день» на чужині... От сьогодні 21/ХІІ — день іменин папи... Як часто я забувала сей день при житті папи, а тепер з яким тяжким жалем я згадала його!.. Справді, чому я так байдужа до всяких свят тоді, коли вони могли б дати якусь радість, і чому я все святкую їх тугою?..

Зрештою, нащо про се говорити?

Вже тиждень, як я сама. Кльоня мусив виїхати трохи раніше навіть, ніж вимагав одпуск, бо пароходи на Ба-тум ідуть так рідко, що ніяк не можна було вигідного часу вибрати. Він тута поправився, зовсім перестав кашляти, горло хоч не зовсім видужало (для того більше часу треба), але все-таки значно зміцніло, а головно, тутешній спеціаліст запевнив, що ніякого туберкульозного пораження в горлі нема (я сього дуже боялась), що се ослаблення, правда, залежне від загального ослаблення легких, але се річ, що трапляється часто після Bluts-turz’iB 107 і здебільшого добре гоїться, тільки вимагає уважності, і часу, і сухого клімату теж. Отже, тепер на черзі — старатись перевестись кудись у сухіше місце,

хоч би й на Кавказі (наприклад, в Єреванську губернію),— Кльоня сподівається, що се буде можливо. Се було б дуже добре, бо тоді хоч би, може, й прийшлося ще їздити в Єгипет, та вже хоч пізніше виїздити і раніше приїздити додому. А їздити таки, либонь, прийдеть-сд, бо чи судиться радикально вигоїтись, чи ні (се таки під сумнівом!), але, у всякім разі, я тута почуваюся ліпше, ніж деінде почувалася, відколи слабую на нирки. Перестала показуватись кров (у Телаві вона була щовечора), і температура дуже рідко переходить норму, а головно — якось більше енергії в тілі, голова теж не болить так часто (тільки з приїзду більш тижня боліла).

Попробувала я перемінити домівку (все дешевшої шукала), а скінчила тим, що повернулася таки туди, де було одразу оселилась, та тут уже й буду до кінця. Дорого тут скрізь однаково, а тільки в другому пансіоні менше і гірше давали їсти, крім того, тут і лікарський нагляд входить в плату за пансіон, бо хазяїн сам лікар. Але пансіон не має специфічно «санаторського» вигляду, бо збудований він по типу багатших арабських домів з центральною восьмикутною залою на кшталт атріума, з многими верандами, кольоровими шкельцями в вікнах, з плискуватим дахом і т. п. Живуть люди, все більше на нирки хворі, отже, на вид здорові, а дехто й зовсім таки здоровий, тримаються досить по-товариськи, їдять за table d’hote 11 увечері збираються в салоні, грають, бавляться, балакають. У всякім разі, нема того «одиночного заклю-чения», що бувало на лимані. Дехто є інтересний [...]. Єсть і українці, але тільки gente, не natione а,— тип менше цікавий, бо занадто відомий. В тому пансіоні, де я раніше тижнів зо два жила (Antonio), переважають ан-глічани і ті, що їх мавпують, і там дуже церемонний тон панує peu sociable et prude 3, і так, кажуть, буває скрізь у тих пансіонах, де задають тон англічани.

Поки був Кльоня, то я з ним таки дещо побачила в Каїрі, а тепер уже сиджу, бо самій мені трудніше хо-г дити. Бачили ми великі піраміди і великого сфінкса —

/ се справді щось єдине на цілім світі! Ніякі картини, фо-

а Столом господаря (франц,),— Ред.

з я ПОх°ДжеІшя, не за національністю (лат,),— Ред, малотовариський і лицемірно скромний (франц.) Ред%

тографії і т. п. не можуть дати справжнього поняття про душу сих камінних істот. Особливо сфінкс — він має велику тисячолітню душу, він має живі очі, він немов бачить вічність. А який там пейзаж перед очима в сфінкса!.. Не розчарував мене Єгипет, а ще більше причарував, і тепер тільки я зрозуміла його до кінця геніальний хист,

Відгуки про книгу Том 12 - Леся Українка (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: