Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

П. П. Державний Інспектор Запорозьких Військ Отаман Гавришко.

7 червня 1919 р.

Ns 45.

Дієва Армія. До власних рук".[22а]

Того ж дня полковник Гавришко також вислав наступний рапорт Головному Отаманові:

"Доношу, що сьогодні до мене яко представника Державного Уряду звернулись полковники полків дорученої моїй інспектурі Запорозької Групи з заявою, копію якої подаю. Маючи на увазі, що моя відмова повела б до неминучого розвалу військ Запорозької Групи, яка є єдиною надією неньки України, маючи певні відомості, що усякі компроміси являються зайвими, я, на підставі Закону від 13 травня с. р. про Державну Інспектуру, аби охоронити армію від розвалу, призначив отамана Болбочана командуючим Запорозькою Групою, до якого козаки та старшини відносяться з великою любов'ю і кожний гаразд життя своє за його положити, Таким чином це лише підняло бойовий настрій війська в той час, як напротязі минулих операцій до отамана Сальського стало помічатися недовір'я. До цього докладаю, що я, як син України, це зробив для загальної користі, і тут немає місця жодним політичним міркуванням, Війська упевнені, що у Вас залишаться до них такі ж гарні відношення, як і раніше, і що Ви їм ствердите це призначення. Отаман Болбочан приступив до виконання обов'язків командуючого Групою, і оперативні справи нормально продовжуються.

Державний Інспектор Запорозьких військ, Отаман Гавришко"[22б * **]

Такий же розвиток подій підтверджує О. М. Андрієвський на підставі розмови з полковником Гавришком, який заявив, що "хоч я соціал-революціонер, але вважаю за справедливе призначити командантом дійсного патріота, хоч він належатиме й до іншої партії".[22в]

"9 червня 1919 p. — пише в своїх спогадах полковник І. Дубовий, — 7-ма Запорозька дивізія згуртувалась в Проскурові, де був штаб Корпусу [мається на увазі Запорозька Група-Я.Ш.] й Державна Інспектура. Полковник Гавришко скликав командирів частин на нараду й поінформував нас, себто командирів частин, що прибув до Проскурова Болбочан і що він, як Державний Інспектор, який має право усунути теперішнього командира Корпусу й призначити нового, рішився наказати полковнику Сальському передати команду Запорозьким Корпусом полковнику П. Болбочанові. Гавришко показав нам просьбу, підписану старшинами-командирами (був там і мій підпис) до Ставки. Ця просьба разом з рапортом негайно висилається до Головного Отамана Петлюри.

Інспектор Гавришко підкреслював, що повертає Запорожцям самовільно усунутого Волохом творця й полководця для справедливости й добра, аби усунути зневіру й піднести бойовий дух і ще більшу активність героїв-Запорожців.

…Після зібрання всі вийшли на вулицю. І тут нам представилася радісна картина: широкими вулицями проходили Запорожці й голосно відповідали на привітання полковника Болбочана, котрий стояв на тротуарі в оточенні старшин веселий і щасливий, як батько серед дітей. Бачив я проходячих одиноко, як ставали "во фронт", як колись було в російській армії. "Во фронт" ставали" перед генералами.

Виховані в дусі дисципліни регулярних армій, Запорожці не могли, може, зробити звичайний переворот, хоч як боліло їхнє серце за вчинки уряду. Але довід Державного Інспектора, який казав про права їхні по призначенню й усуненню командирів, ясно представляв справу привернення до командування Болбочана — справа була законна. Отже, Сальський опинився під домашнім арештом, затриманий в штабі Корпусу, щоб на другий день (це діялося 9-го червня) передати всі справи новопризначеному командирові Болбочану, який тимчасом мав разом з полковником Гавришком провести ніч в приватному помешканні й під вартою Наливайківців.

…Але вночі ватага п'яних Дорошенківців (казали потім, що це були Глодоські повстанці) підступом обеззброїли варту Наливайківців, арештували полковника Болбочана й повезли до Ставки (тоді Чорний Острів), а полковникові Гавришку вдалося втекти через вікно".[23 *]