Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін

рівні, і немає «ані елліна, ані юдея, раба чи вільного, чоловіка чи жінки». Євангелія, листи апостолів та інші священні для християн книги згодом були об’єдані під назвою Нового Заповіту, що разом із юдейським, або Старим Заповітом склали християнське Святе Письмо.Апостол Павло. Мініатюра зі Святого Письма (Земельна бібліотека Вюртемберга)

Апостол Андрій, який був першим учнем Ісуса (саме тому його іменують Первозваним), проповідував у Фракії та на берегах Чорного моря. Згодом з’явилися перекази і про відвідини апостолом земель сучасної України і навіть Києва, де Андрій нібито встановив хрест. Брат Андрія — апостол Петро — вирушив до самого Рима. За легендою, він спочатку злякався переслідувань і пішов із міста. Але на Аппієвій дорозі зустрів самого Христа. Петро запитав у нього: «Куди йдеш, Господи?» — і почув: «До Рима, щоб мене знову розіп’яли». Соромно стало апостолові, повернувся він до міста і до самої смерті керував римською громадою християн.

Імператорський Рим: володарі та піддані

1. Правління Нерона. Імператор Клавдій призначив спадкоємцем свого названого сина Нерона. Говорили, що його вмовила це зробити дружина Агриппіна — мати Нерона, яка потім отруїла чоловіка. За легендою, провидці попередили Агриппіну, що вона загине з волі власного сина, якщо той стане принцепсом. Та Агриппіна нібито відповіла — «хай вбиває, тільки биправив».

Монета із зображенням Агриппіни

Перші роки правління Нерона, втім, були напрочуд спокійними. Його радником був сам Сенека. Принцепс погодився звільнити з посад чиновників, які викликали незадоволення з боку сенаторів, і взагалі мало цікавився державними справами. Проте втручання матері в його особисте життя лише розпалили ненависть імператора до Агриппіни. Нерон зробив кілька спроб позбавитися її і врешті-решт наказав убити. Сенаторам, за порадою Сенеки, він оголосив, що мати готувала заколот, і ті імператора підтримали. Після цього Нерон вирішив керувати державою сам. Він зменшив податки, переслідував хабарників, піклувався про забезпечення пересічних римлян хлібом, влаштовував грандіозні видовища, але водночас наполягав, щоб гладіаторські бої минали без убивств. Однак пам’ять про вбивство матері й відчуття необмеженої влади над людьми швидко змінило імператора.

Імператор Нерон. Мармуровий бюст (Капітолійський музей)

Коли в Римі спалахнула страшна пожежа, що ледь не знищила місто, він прибув до столиці та власним коштом створив рятувальні ­команди, відкривши свої палаци для тих, хто залишився без даху над головою. Але потім для відбудови столиці були введені нові податки, і це викликало невдоволення у провінціях. Коли ж на місці спалених будинків імператор почав зводити свій новий палац, Римом поповзли чутки, що і пожежу влаштував сам Нерон — нібито для того, щоб мати натхнення для створення поеми про загибель Трої. Імператор і справді вважав себе видатним артистом, писав вірші та навіть грав на сцені, примушуючи сенаторів його вислуховувати. Невдоволених карали, іноді навіть страчували. Покарання уникнув лише сенатор Флавій Веспасіан. Він під час виступу Нерона заснув, але розлюченому принцепсу вчасно нагадали, що талант легендарного співця Орфея теж примушував засинати природу, і це врятувало Веспасіана від вироку.

У пожежі в Римі Нерон звинуватив недоброзичливців імператора та християн, до яких у столиці й без того ставилися з підозрою. Почалися розправи, жертвами яких стали не лише пересічні прихильники нового вчення — за переказами, саме за часів Нерона розіп’яли апостолів Андрія і Петра, а апостолові Павлу відрубали голову. Не дивно, що християни вважали імператора втіленням зла — або, як вони казали, Антихристом. Утім, карали не тільки і не стільки християн. Із найбільшою підозрою принцепс ставився до свого оточення, нещадно розправляючись із сенаторами і вищими чиновниками. А коли ті влаштували справжню змову, Нерон почав страчувати усіх, хто потрапляв під руку. Змушений був укоротити собі віку і Сенека. «Щасливець» Веспасіан уникнув розправи лише тому, що його відправили придушувати повстання, яке в цей час у Юдеї розпочали ватажки зелотів. Натомість сам імператор вирушив до Греції, щоб взяти участь в Олімпійських іграх і «дарувати свободу» містам Еллади.

Смерть Нерона. Малюнок В. Смирнова

Повернувшись до Рима, Нерон ледь не весь час проводив у пиятиках. Легіонери, обурені поведінкою принцепса, підняли проти нього повстання. Проте боротися із заколот­никами було нікому, на їхній бік перейшли навіть преторіанці. Покинутий усіма, Нерон утік зі столиці та врешті-решт наказав своєму колишньому рабу заколоти його мечем. Останніми словами імператора були: «Який великий артист гине!»

Імператор Веспасіан. Мармуровий бюст (Музей Бардо)

2. Від Флавіїв — до Антонінів. У громадянській війні, що спалахнула між кількома претендентами на владу в державі, переміг Веспасіан. 69 року він став новим імператором і засновником династії Флавіїв. Веспасіан повернув Грецію під владу римських намісників, упокорив Британію, а старший син імператора — Тит — завершив придушення повстання в Юдеї та зруйнував Єрусалим. Полонених євреїв розселили в інших провінціях імперії, і відтоді їхні громади поза батьківщиною почали називати діаспорою (з грецької це слово перекладають як «розсіяння»).

Римляни грабують переможений Єрусалим. Рельєф з Арки Тита у Римі

Рим, що постраждав від громадянської війни, Веспасіан старанно відбудував. Імператор особисто виносив каміння з Капітолію, а біля недобудованого палацу Нерона — там, де попередник встановив статую Колоса з власним обличчям, — звели величезний амфітеатр, що згодом дістав назву Колізей (переінакшене «колоссеум»). Гроші для відбудови Веспасіан збирав як міг, запровадили навіть податки на громадські вбиральні. Здивованому синові імператор пояснив, що «гроші не пахнуть».

Амфітеатр Флавіїв, або ж Колізей (сучасний вигляд)

79 року Італія пережила страшну природну катастрофу: виверження вулкана Везувій. Під попелом і лавою були поховані одразу три міста, найбільшим і найвідомішим з яких були Помпеї. Під час виверження загинув і видатний римський учений Пліній, який спостерігав за цим з облавку корабля, що стояв недалеко від берега. А от науковцям нового часу Везувій «допоміг». Адже під шаром лави і попелу загиблі ­міста збереглися такими, якими були в момент катастрофи. І завдяки археологічним розкопкам ми тепер знаємо значно більше про життя звичайних римлян того часу.

Виверження вулкана Везувій