Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін

(сучасна реконструкція)

Молодший син Веспасіана — Доміціан — був не схожим на батька. Відлюдькуватий і небагатослівний, він з підозрою ставився до підданих, страчував сенаторів і вимагав шанувати його як бога. У викривальних вір­шах його називали «лисим Нероном», і загинув Доміціан внаслідок змови. Нового імператора — ­Нерву — сенатори обрали вже зі свого середо­вища, і надалі владу намагалися не передавати рідним синам принцепсів. Зазвичай володар просто підбирав собі гідного наступника і всиновлював його.

Статуя імператора Нерви, встановлена на римському Форумі

Більшість імператорів нової династії — Антонінів — навіть не були родичами. Але їхнє правління називають «золотою добою» імперії. У стосунках між принцепсами і сенаторами панував мир, та й сам сенат тепер складався здебільшого з вихідців із провінційної знаті, які своїм становищем були цілком зобов’язані імператору. В провінціях влада могла спиратися на відданих прихильників, яким віддячувала наданням римського громадянства і високими чиновницькими посадами. А більшість підданих були раді вже самій можливості повернутися до мирного і відносно заможного життя.

Імператор Траян. Мармуровий бюст (Мюнхенська гліптотека)

Це була доба нового піднесення культури. Саме за цього часу славу здобули відомі історики — грек Арріан і галл Тацит (утім, щодо походження Тацита існує кілька версій), складав свої сатири італієць Ювенал, писав свій роман «Золотий осел» чи не найвідоміший письменник часів імперії нумідієць Апулей. Здоров’ям імператорів із династії Антонінів опікувався найвидатніший римський лікар — пергамець Гален, засновник неврології (тобто вчення про нервову систему) та фармакології (науки про виготовлення та застосування ліків). Славетний географ — фінікієць Марин — склав перші карти з позначенням паралелей та меридіанів. Його молодший сучасник, єгиптянин Клавдій Птолемей, став відомим завдяки працям із географії, фізики, музики та астрономії. І хоча він був упевнений, що Земля є непорушним центром Все­світу, спостереження Птолемея за рухом інших планет вважали найточнішими протягом багатьох століть.

3. Імператори «золотої доби»: полководець, мандрівник і філософ. Наступник Нерви, імператор Траян, став першим римським володарем, який походив із провінції — він народився і провів молодість у Іспанії. Принцепс намагався бути справедливим у ставленні до підданих, заохочувати великих власників і звичайних селян до ведення власного господарства. За Траяна імперія востаннє вела великі наступальні війни. Римляни перейшли Дунай і, попри відчайдушний спротив місцевих мешканців, захопили Дакію (землі теперішньої Румунії). На римську провінцію імператор перетворив і Набатейське царство. А скориставшись послаб­ленням Парфянського царства, Траян 117 року приєднав до імперії Вірменію і Месопотамію та дійшов до Перської затоки. На честь перемог імператора у Римі була споруджена тріумфальна колона, а самого його вирішили називати «найкращим» — як Юпітера.

Римська імперія у 117 році Імператор Адріан. Мармуровий бюст (Капітолійський музей)

Однак уже наступник Траяна — імператор Адріан — змушений був поступитися частиною завойованих земель. У відносинах із сусідами Рим перейшов до оборони. Адріан придушив нове повстання євреїв і збудував на місці Єрусалима нове римське місто, до якого юдеям дозволяли заходити лише один день на рік. Однак уславився імператор не війнами, а мандрами. Він об’їхав чи не всю імперію: оглядав історичні пам’ятки, знайомився зі звичаями і віруваннями підданих, упорядковував місцеві справи і прикрашав міста новими будівлями. Будував Адріан і в Римі, а його маєток поблизу столиці був спланований так, щоб нагадувати володарю про дива, які він бачив під час своїх мандрівок. Особливо приязним імператор був до еллінів, тож не дивно, що деякі грецькі філософи поквапилися оголосити імперію під його керівництвом втіленням ідеального «царства справедливості».

Монета, карбована імператором Марком Аврелієм із власним портретом

Імператор Марк Аврелій і сам був філософом. Він навіть написав кілька книжок, найвідоміша з яких мала назву «До самого себе». У ній імператор закликав читачів прагнути насамперед внутрішньої свободи і готуватися до випробувань долі. Марк Аврелій був упевнений, що люди за своєю природою є рівними, і кожен гідний того місця, яке йому призначено життям. Щоправда, виховати сина Коммода у дусі своєї філософії імператор не зміг, і коли той став на чолі держави, його більше цікавили розваги — він навіть виступав на арені як гладіатор. Протримався при владі принцепс-гладіатор недовго. Його отруїла коханка і придушив власний раб.

4. «Вічне місто». Найвище піднесення імперії стало часом бурхливої розбудови її столиці — Рима. Його населення того часу сягало мільйона людей. Християни порівнювали Рим із Вавилоном, а імператори з гордістю називали його «Вічним містом», як вічною їм здавалася і сама Римська держава. Кожен володар намагався увійти в історію і залишитися у пам’яті римлян, тож зазвичай вони не шкодували коштів на будівництво й облаштування життя у місті. За часів імперії у столиці з’явилися нові бруковані вулиці й площі, ринки і храми, тріумфальні арки і пам’ятники, численні громадські споруди і водогони, які постачали містянам чисту воду з навколишніх гір.

Рим на початку II ст.

Поруч із форумом часів республіки перші імператори побудували ще кілька. Проте це були швидше місця для зустрічей, перемовин і відпочинку — адже громадських справ тепер на площах не вирішували. Останнім був побудований форум Траяна. Велелюдно тут було завдяки зведеному поруч ринку. Римляни, однак, більше часу проводили не на форумах, а в амфітеатрах, цирках або термах — громадських лазнях. Це були величезні, багато оздоблені будівлі з численними басейнами, залами для відпочинку і фізичних вправ та навіть бібліотеками.

Пантеон зсередини (сучасний вигляд)

Ще за часів Августа в Римі був збудований храм усіх богів — Пантеон. Згодом він згорів, тож імператор Адріан наказав звести нову будівлю. Від інших римських храмів новий Пантеон відрізнявся вже тим, що релігійні церемонії відбувалися не перед ним, а всередині. Незвичною була і форма храму — подібна до кола, і його величезний купол з отвором у центрі. Це створювало у кожного, хто потрапляв до Пантеону, дивовижне відчуття піднесення і єдності із Всесвітом.

Залишки давньоримського багатоповерхового будинку (сучасний вигляд)

5. Приватне життя римлян. Мешканцям провінцій здавалося, що життя у Римі влаштоване якнайкраще. За прикладом столиці у провінційних містах будували храми, форуми, амфітеатри та лазні. Однак побут пересічних римлян був не таким