Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін
Етруський і грецький вплив позначався навіть на побутових звичках римлян. Вони призвичаїлися голитися, стригти волосся і навіть їсти лежачи. Заможні римляни вивчали грецьку мову і збирали вироби грецьких ремісників і митців. Мода на грецьке, щоправда, часом обурювала представників старшого покоління, які закликали молодь берегти батьківські звичаї та залишатися попри все римлянами.
Матрона (Танунія Сеянті). Теракотова статуя з саркофаги (Британський музей) Гладіатори. Мозаїка (Вілла Боргезе)Боротьба Рима з Карфагеном
1. Перша Пунічна війна. За легендою, Пірр, коли залишав Сицилію, пожартував, що «залишає це чудове поле бою для змагання між римлянами і карфагенянами». І справді, вже за десять років колишні союзники зіткнулися між собою. Обидві держави не лише прагнули захопити Сицилію, йшлося про панування над усім заходом Середземного моря. Оскільки фінікійців римляни називали пунами, або ж пунійцями, то й їхні війни з карфагенянами дістали назву Пунічних.
Перша Пунічна війна (264—241 р. до н. е.)Перша з них тривала від 264-го до 241 року до нашої ери. Карфагеняни мали перевагу на морі, тож звичним для війни на суходолі римлянам довелося створювати власний флот. Будували кораблі грецькі союзники, але римляни доповнили звичне корабельне оснащення особливими містками — «воронами», за допомогою яких вони зчіплювалися з ворожими суднами, і легіонери могли вступати у рукопашний бій.
Ганнібал. Мармуровий бюст (Національний музей у Неаполі)Щоправда, спроба перенести війну на землю Африки завершилася цілковитим розгромом римського війська, до полону потрапив навіть консул, який керував походом. Надалі війна не виходила за межі Сицилії. Проте навіть таланти нового карфагенського командувача Гамількара на прізвисько Барка («блискавка» в перекладі з фінікійської) не врятували пунів від поразки. За умовами мирного договору, Карфаген відмовився від своїх сицилійських володінь на користь римлян та їхніх союзників сиракузців. І пообіцяв сплатити переможцю контрибуцію — таку велику, що згодом довелося віддати римлянам за борги ще й острови Сардинію і Корсику. А на півночі Рим підпорядкував собі Підальпійську Галлію.
Друга Пунічна війна (218—201 р. до н. е.)2. Початок Другої Пунічної війни. Гамількар Барка натомість розширив карфагенські володіння в Іспанії. Невдовзі він, щоправда, загинув у сутичці з місцевими мешканцями. За кілька років військо обрало командувачем сина Гамількара — Ганнібала, талановитого полководця і державного діяча. За переказами, ще в дитинстві він заприсягся батькові все життя боротися з римлянами. І слова свого дотримав.
218 року до нашої ери, всупереч мирному договору, Ганнібал захопив у Іспанії союзне римлянам місто Сагунт. Ті у відповідь оголосили Карфагену війну. Тоді Ганнібал із військом рушив до Італії. Під час важкого переходу через Альпи карфагеняни втратили половину вояків і майже всіх бойових слонів, але Ганнібал таки випередив римлян, які не встигли належно підготуватися до бойових дій. Мешканці Підальпійської Галлії повстали і перейшли на бік карфагенян. Дві римські армії були розбиті, а третя потрапила у пастку біля Тразименського озера і була цілком знищена Ганнібалом.
Щоправда, взяти Рим в облогу карфагенський ватажок не наважився. Сенат натомість призначив диктатором Квінта Фабія Максима, який намагався уникати битв із Ганнібалом і знесилював його армію у дрібних сутичках. Тому Максим мав прізвисько Кункататор («повільний»). Сили ворога танули, проте й серед італійських селян зростало невдоволення — зрештою, що довше тривала війна, то більше занепадали їхні господарства.
3. Канни. Під тиском народу сенат не став подовжувати повноважень Максима і передав командування військом консулам — прихильникам рішучих дій. Навесні 216 року до нашої ери 85-тисячна римська армія зустрілася з 50-тисячною карфагенською на широкій долині біля міста Канни у Південній Італії. Консули сварилися між собою, а Ганнібал приготувався до битви якнайкраще.
Битва при Каннах 2 серпня 216 р. до н. е.Піших вояків він вишикував півмісяцем, спрямованим у бік супротивника. Коли римляни атакували, центр карфагенської армії відступив і «втягнув» легіонерів за собою. Тим часом кіннота Ганнібала, що стояла з флангів і мала чисельну перевагу, розсіяла римських вершників і вдарила по ворожій піхоті з боків і з тилу. Римляни опинилися в оточенні. У тисняві вони гинули, просто не маючи змоги застосувати як слід свою зброю. Втрати були величезними.
Проте і цього разу Ганнібал не пішов на Рим. Він сподівався на повстання союзників римлян. На його бік справді перейшло чимало міст — зокрема, Капуя та Сиракузи. Але більшість італійців зберегли вірність республіці. Укласти союз із Ганнібалом, щоправда, зголосився цар Македонії, проте допомоги від нього карфагеняни так і не дочекалися. Тим часом римляни в Італії повернулися до «повільного» ведення війни, а нові армії були спрямовані до Іспанії і Сицилії — щоб Ганнібал не міг отримувати звідти допомоги.
4. Римляни переходять у наступ. Карфагеняни спробували відбити у римлян Сардинію, однак лише втратили вояків, необхідних для поповнення війська в Італії. Ганнібал нарешті підійшов до Рима, але для облоги вже не мав ані часу, ані сил. Римляни тим часом захопили Сиракузи — хоча опір і був відчайдушним, а оборонцям допомагав видатний учений Архімед. Місто за містом, так вони відвоювали у пунів усю Іспанію. Залишки карфагенської армії звідти намагалися прорватися до Ганнібала, але їх зустріла і знищила на підступах до Італії нова римська армія. Македонський цар замирився з Римом.
Сципіон. Мармуровий бюст (Національний музей у Неаполі)Публій Сципіон,
