Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва - Ларрі Вульф

цю «ожилу картину»: вона «жила та рухалася, була, зрештою, майже реальною». Катерина оцінила цей вияв пошани до Петра, і це «велике та величне видовище, що було водночас і романом, і справжньою історичною подією, гідно довершило її подорож» 141.

Сеґюр пояснював історичне значення цієї битви для Росії відповідно до просвітницької концепції поширення цивілізації у Східній Європі: «Якби Петро програв, ця велика імперія повернулася б, можливо назавжди, у темряву та варварство». Ця битва «змінила долю півночі та сходу (l’orient) Європи» 142. Цією ненав’язливою фразою — «схід Європи», або «Орієнт Європи», — Сеґюр увінчав винаходження Східної Європи вісімнадцятим сторіччям, давши їй ім’я. У 1731 році Вольтер, попри те, що йшов слідом за Карлом XII на південь, до Полтави, не міг позбутися традиційного уявлення про Росію як про «північну» країну. 1787 року Сеґюр, який мандрував до Криму і назад, до Санкт-Петербурґа, не міг не зауважити, що Росія вже не лежить на «Півночі» і що існує «Орієнт Європи» — з верблюдами та гаремами, Східна Європа. Велика політична революція, що струсоне світ, мала ось-ось розпочатися у Франції, але у Криму і в Україні, посеред ілюзій і видовищ, завершувався епохальний культурний переворот, покликаний змінити карту Європи під всевладним «поглядом» спостерігача. Західна Європа зосередила свою цивілізовану увагу на Європі Східній, означивши у такий спосіб і себе саму.

«КОДА: «НАСТУП ЛЕГКОЇ БРИГАДИ»»

У 1820-х роках лорд Байрон відрядив свого епічного героя Дон Жуана до Росії XVIII століття, аби той звабив Катерину. Байронові самому подобалася поетична комедія з російськими іменами та жартівливе звучання ритмів і (213) рим, яке переслідувало поета, коли він подався слідом за своєю музою до Східної Європи.

Ось росіяни в бій уже готові. О ви, кого прославила війна, На жаль, не в силі на англійській мові Я вимовити ваші імена! (Пісня VII, вірш 14 *)

Байрон з відвертою іронією присвятив ці рядки тисячам вояків цієї нової відшліфованої нації, чиї імена годі й вимовити. Уявлення про Росію як «відшліфовану націю» нагадує вольтерівську іронію, але комічні імена були радше в дусі Моцарта й барона Мюнхгаузена:

З закінченням на «ішкін», «ушкін», «овський», А я одне згадаю: «Розумовський», Куракін, Міскін-Пускін, Шереметефф — Це полководці й воїни нові, І чхати їм було на магометів Та муфтіїв, що гинули в крові. (Пісня VII, вірш 15, 16 **)

* Див.: Байрон Джордж Гордон. Дон Жуан / Пер. з англ. Сава Голованівський. — X.: Фоліо, 2004. — С. 283.

** Див.: Там само. — С. 284.

Комічні рими на кшталт «Шереметефф» і «магометів» Байрон успадкував від Просвітництва та властивих йому уявлень про Східну Європу.

У 1850-х роках армії англійців, французів та італійців, які воювали проти Росії у Кримській війні, билися за Східну Європу, затиснуту поміж Санкт-Петербурґом і Константинополем. Леді Крейвен 1786 року твердила, що змальоване нею імперіалістичне бачення Криму не було просто «поетичним образом», а вже 1855 року лорд Теннісон створює поетичний пам’ятник, який увічнює Крим як поле битви між Західною Європою і Східною:

Серед гармат, серед димів Вони зламали ворогів: І росіян, і козаків Злякавшись шабель і клинків, Ті стали відступати (214) Й безладно кинулись назад Від шестиста солдатів. Повік не згасне слава, ні Про їхній наступ у борні. Світ буде пам’ятати! Про подвиг цей складуть пісні — Легку бригаду прославляти, Шістсот отих солдатів. (Переклад Ярини Цимбал).

Теннісонів «поетичний образ» росіянина, що хитався від ран, поставив Східну Європу на належне місце серед вікторіанців, але для уяви західноєвропейської публіки Крим не був новим місцем. Починаючи від уславленої подорожі Катерини півострів оточує аура таємничості, що пережила XVIII сторіччя, а у XIX та XX століттях цей терен став ареною воєн та міжнародних відносин.

У XX столітті Крим знову відігравав в історії Східної Європи доленосну роль, бо 1945 року саме до Ялти прибули Рузвельт і Черчилль, аби домовитися зі Сталіним про баланс сил у повоєнному світі. Саме у Криму вони змагалися між собою за Польщу, а їхня неспроможність розв’язати цю суперечку завершилася поділом Європи часів «холодної війни», що перетворив тонкі культурні відмінності XVIII століття на брутальні геополітичні реалії. Того ж таки 1945 року, але пізніше, Трумен, Етлі та Сталін зустрічалися у Потсдамі, проте дипломатія знову не зарадила поділові Європи. Потсдам також був важливим пунктом у винаходжуванні Східної Європи впродовж XVIII сторіччя, адже саме там перебував двір Фрідріха, звідки мандрівники на кшталт Сеґюра вирушали до Польщі, залишаючи за спиною Європу. Потсдам був чудовим відправним пунктом подорожі, так само як Крим для тогочасних мандрівників був підхожим остаточним місцем призначення, тож дуже влучно у XX столітті саме Потсдам і Ялта нерозривно переплелися з долею Східної Європи. Серпанок ілюзії перетворився на «залізну завісу», але Східна Європа опинилася цього разу за нею лише тому, що задовго перед тим Європа Західна її уявила, відкрила, захотіла й відокремила.

Розділ четвертий
Картографуючи Східну Європу: політична географія та культурна картографія

«ЗАВЕРШИТИ ЄВРОПЕЙСЬКУ ГЕОГРАФІЮ»

Вольтер у своїй «Історії Карла XII»