Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

бойків—«жовточереві») та що й тепер заховалась іще і дуже поширена ше серед угорських українців (табл, XVIII, с). Ці факти, явна річ, не можуть не навести на деякі зауваження, які ми розглянемо пізніше, коли будемо говорити за чоловічу сорочку; а тепер ми згадаємо тільки ще за одну форму жіночої сорочки, досить виняткову: це сорочка лемків та деяких бойків. її також роблять зборами зі складками коло шиї, але складки ці незвичайно численні, особливо спереду, де вони становлять щось на кшталт фалдованої манішки (табл. XVIII, f), иноді простроченої візерунком з білих та барвистих ниток. Розріз у цін сорочці роблять збоку; він захоплює частину рукава та грудей, так що сорочку вдягають боком. Такі сорочки трапляються де-не-де в долині річки Опора, найбільше у селі Лавочній, а крім того, і «на лемках», де їх почали вже заступати звичайні європейські сорочки, але в глухих місцевостях, однак, трапляється ще багато сорочок з «подолками».

Дуже характеристичну особливість українських жіночих сорочок становлять вишивки. Вишивками оздоблюють найбільше верхні частини рукавів, їх оторочку коло запястя, комір, коли він єсть, та нижній край сорочки — подач, що його вишиту частину звуть лиштвою. Инших частин української жіночої сорочки ніколи не вишивають, з дуже рідкими винятками, як, наприклад, той, що довелося нам бачити на Волині, де сорочка була вишита зористим візерунком на грудях. Найбільше праці та мистецтва докладають до вишивки верхнього краю рукава, так званого полика, цебто більш-менш широкої (від 10 до 15, а часом і більше сантиметрів завширшки) смуги впоперек рукава, трохи нижче плеча, а також І підполиччя, вужчої (3—5 сантиметрів) смужки, нижче полика. Оторочки рукавів коло зап'ястя завше роблять дуже вузькі, так само як і візерунок на комірі, коли комір є, зате лиштва являє собою ииоді дуже широку смугу вишивки, шо доходить часом до 10 см завширшки. Вишивки ЦІ дуже ріжні як способом вишивання, так і матеріялом, малюнком та барвою; а крім того, І щодо свого географічного поширення. Способи вишивання зводяться загалом до трьох: І) вирізування або мережка, 2) настилування або вишивання гладдю і 3) хрещиками Перший з цих способів одзначаеться особливим мистецтвом І дуже тяжкий, бо при ньому ииткн витягають, роблять прорізи, і візерунок СТ8€ наскрізний, на кшталт мережива. Другим способом вишивають або білими нитками по сировому полотні, або навпаки, а то ще кольоровими бавовняними нитками (заполоччю), вовною, шовком та метальовими нитками За наших часів вишивки білими нитками Існують ще подекуди на Чернигівщині та місцями на Полтавщині, иа Київщині й на Поділлю; вовною вишивають у Галичині, особливо у гуцулів; шовком — найчастіше на Буковині Шовком вишивають і в тих дуже рідких випадках, кати хотять відтворити старовинні візерунки козацьких часів, бо ж за козацької доби настилування шовком було дуже поширене; його застосовували не тільки до вишивання жіночих та чоловічих сорочок, але й простнрадел, скатірок тощо, церковних річей (поручів, воэдѵхів, підризників та нн>. Нарешті, третій спосіб -- хрещиками, найбільше поширений тепер, полягає в тому, що вишивають хрестиками по канві, яку утворюють нитки більш-менш грубого полотна, вживають для вишивання тільки заполоч, цебто бавовняні ннткн синьої або червоної барви Щодо малюнка, то в орнаменті українських вишивок взагалі, як у всіх південних та західніх слав'ян. переважають мотиви рослинні, починаючи з нехитрої північно-української «сосонки», «хмелю» тощо до чудово вишитих шовком гвоздик, більш-менш стилізованих квітів хмелю, дубових листків, троянд і навіть лотоса на старовинних візерунках підризників. Чисто геометричні форми, занесені переважно з півночі, трапляються дуже рідко, і то найбільше у вишивках хрестиками, причому значну ролю грають варіяції грецького хреста тощо. Але єсть дуже багато візерунків, по суті зовсім не геометричних, а чисто рослинних, що набрали геометричного характеру з причини сильної стилізації, як, наприклад, хвилясті лінії «хмеликів» перетворились у лінії ламані; рожа стала геометричною зіркою тощо Нарешті, і малюнки тварин та архітектурні мотиви майже зовсім не трапляються, а коли й трапляються, то найбільше тільки у вигляді назв: метелики, рачки, павучки, собаки, півники тощо; візерунки з цими назвами дуже мало нагадують справжні тваринні форми. Географічно найпростіші геометричні форми переважають у північній смузі України; у середній смузі ми знаходимо майже самі тільки рослинні мотиви, а на півдні на Поділлю, на Підгір’ю в Галичині, а особливо в Гуцульщині, знову зустрічаємось з геометричними формами, дуже складними та строкатими з усіх поглядів, так що вони нагадують иноді орнаментацію черемнсів тощо. Цьому поширенню орнаменталь

не

них мотивів майже цілком відповідає й розполог барвистости вишивок. На півночі без розділу панує червона барва у вигляді вишитих червоними нитками смужок; у середній смузі до червоної барви додають синю, замісць якої останніми часами, через те що синя заполоч линяє, вживають чорну У дея кнх місцевостях на Поділлю панує скрізь тільки чорна барва, а в инших місцевостях, так само як і на Буковині, в південній Галичині та особливо у гуцулів, крім чорної, з'являються жовта, зелена, червона та ин. барви, j візерунок, крім геометричного ускладнення, стає незвичайно поліхромним. Тому що розгляд орнаментації українських вишивок має ще ввійти в програму статті про народне мистецтво, ми обмежимося тут тільки загальними зазначеннями, не вдаючись у деталі та в детальний аналіз орнаменту.

Кати б на підставі вищенаведених спостережень ми захотіли б торкнутися питання про походження орнаментації українських вишивок, то це, явна річ, поставило б нас перед чималими труднощами. Не маючи майже ніяких археологічних та історичних даних, принаймні до часів козацької доби, нам для наших припущень щодо цього залишався б один тільки матеріял, а са ме — порівнюючий; але й це матеріял, при даних умовах, виявнвея як далеко не надійний Безперечно, що монохромна та бідна геометрична орнаментація вишивок північної смуги України дуже близько відповідає тому, що ми знаходимо у білорусів, і тому цю форму вишивок, без особливої небезпеки щодо помилок, мижна визнати відповідно найстарішою. Для орнаментації середньої смуги України ми не знаходимо аналогій у ближчих сусідів українців великоросів тощо і тому мусимо звернутися за ними на захід, до болгар, румунів, сербів та чехів, де, як цс вже ми визначали вище, також панують рослинні мотиви Але коли ми звернемося на схід, то там, наприклад, у перському мистецтві, перед нами відкриті цілі скарби рослинних та найбільше квіткових орнаментаційннх форм, що, наявно змішуючись з инши-мн східніми мотивами, спочатку через Візантію, а потім безпосередньо мали вплив не тільки на слав'инство. але й ціле населення Європи. Зносин зі Сходом в України ніколи не бракувало. Не кажучи вже про рухи доісторичних народів,