“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

Ще один програш противника, що також має стратегічне значення, — нечувана дискредитація його ідеології — іудеолібералізму. Річ не лише у злощасних мандрах ліберального соціального експериментаторства, що принесло нечувані руйнування і провали. Вагомішим є той факт, що ця ідеологія проповідує відвертий соціал-дарвінізм, який стрімко набуває подоби расизму. Замість гри на піднесення і апеляції до кращих сторін людської душі нова ідеологія веде гру на їх зниження, цинічно реабілітуючи хижацькі інстинкти, не втомлюючись при цьому дискредитувати високі мотиви під приводом їх несучасності й несправжності.

Таким чином, на величезному просторі, що піддався натиску іудеолібералізму, вже визріли умови для величезного перевороту не на користь Заходу і Америки як агресивного гегемона.

І на сцену виходить нова ідеологія — ідеологія націонал-солідаризму, яка солідаризуватиме нації на боротьбу з внутрішнім і зовнішнім ворогом, на створення міцних національних економік і національних держав. У таких державах владу візьмуть представники корінних націй, які, солідаризувавшись, виступатимуть проти іудеоліберальної ідеології, власної гендлярсько-лихварської еліти. І тоді Україна стане справді незалежною, і засоби масової інформації будуть українськими, а в палаці “Україна” виступатимуть українські майстри сцени, які нестимуть справжню культуру своєму народу.

... На Трубежі,

на грізнім рубежі

Во здравіє поставимо їм свічі:

Вони живі для нас у віковіччі,

І пам’ять їхню не сточить іржі,

Бо стали Словом

чистої води,

Що гоїть наші рани і руїни,

І окропляє долю України.

А Слово — вічне.

Гетьмане, веди!

... Трубить Трубіж...

Ми увійшли у третє тисячоліття, й нові думки, нові ідеї нові знання, здається, “штовхають” нас уперед з наростаючою швидкістю. Ми спостерігаємо, як наш світогляд і розум формують цілком нові моделі розуміння того, що зовсім недавно було екстраординарним явищем. Нові знання порушують наш традиційний хід думок. Теми, які ще недавно були заборонені, тепер обговорюють відкрито.

Лише у 2004 р. побачили світ десятки книг, присвячених різноманітним світоглядним теоріям, змовам, розкриттю справжніх причин нашого злиденного життя, духовного спустошення й геноциду українського народу. В періодичних виданнях і окремих книгах доводиться можливість існування доісторичної високорозвиненої цивілізації на теренах сучасної України, світогляд і високоморальна ідеологія якої ще й сьогодні проглядаються і починають пробивати собі дорогу крізь іудеоліберальну ідеологію, нав’язувану нам іудеофарисейською (демонічною) цивілізацією.

Багато хто з нас намагається “вписатися” в цю нову й ворожу нам світоглядну та ідеологічну доктрину: не читає книг і журналів, які можуть перевернути нав’язуваний нам хід думок. Проте це безперспективне заняття. Ми чуємо про неї в офісах, університетах, у транспорті, читаємо в окремих газетах і журналах. Вільно обговорюються заборонені ще не так давно теми, і ці нові теми бачаться нам дедалі більш трагічними, напрочуд сучасними і з кожним днем актуальнішими.

То як нам діяти в цій нав’язаній системі духовної бідності серед матеріального багатства? Що ми можемо протиставити бездуховній, руйнівній, паразитичній іудеофарисейській (демонічній) цивілізації?

“Насамперед — це розвиток усіх складових духовної сфери організації соціального життя на основі загальної та якісної освіти всього населення, — пише Г. Щокін. — Саме освіта є магістральним шляхом, здатним пов’язати постоталітарне суспільство з новим суспільством Знання”[168].

Знання є дійсно могутньою силою. Тому, хто прагне справжньої свободи, пора озброюватися новими знаннями про події, що відбуваються, і давати відсіч силам, які прагнуть панувати, насаджуючи страх, спустошеність душі і роз’єднаність. Треба позбутися, як зазначають розробники “Концепції суспільної безпеки Росії” соціального ідіотизму: вірнопідданства, чистоплюйства, нігілізму, слугування олігархам, що проповідують свободу необмеженого збагачення, поклоніння мамоні тощо.

Це не повинно пов’язуватися з насильством. Це можна зробити простими діями: наприклад, не брати кредитів, перестати вживати алкоголь і палити, викинути телевізор і не дивитися пустопорожні серіали (краще почитати хорошу книгу), ставити гострі запитання й виступати на різних зібраннях, брати на себе відповідальність за свої дії. Що б не твердили всюдисуща реклама лото, телепрограма “Виграй мільйон” чи узаконена урядова спекуляція, не існує безкоштовного обіду. Треба знати, що відмова від своєї сили, покладання надії на комфорт і безпеку веде тільки до тиранії.

Настав час сказати правду — про наше минуле й сучасне, про те, хто дійсно править у світі і що чинять з нашою планетою в ім’я прогресу і прибутків. Любіть рідну країну так сильно, щоб не йти на поводу ура-патріотів й нечистоплотних політиків. І ви побачите корумпованість і розбещеність уряду країни та її олігархів. Ця правда повинна стати доступною всім, а не лише окремим громадянам чи верхівці таємних товариств.

Час таємниць добігає кінця.

Не чекайте, доки корпоративно керовані засоби масової інформації все повідомлять і пояснять. Читайте і слухайте все, що доступно, шукайте джерела альтернативної інформації — в Інтернеті, в документальних фільмах, у старих бібліотечних книжках і незвичних книжкових магазинах. Читайте й приглядайтеся до того, чого ви до сьогодні не помічали. А відтак спокійно розмірковуйте про почуте й побачене, увімкнувши даний вам Богом суперкомп’ютер — розум. Найважливіше, те що є правильним, ви відчуєте серцем, душею, всім своїм єством.

І пам’ятайте, що нерозгаданою залишається одна остання велика таємниця — нас значно більше, ніж їх. І ми щоденно здобуваємо нові знання. Завдяки нашій ініціативі, а не від урядових комісій чи так званих експертів, політологів тощо. Якщо ви бажаєте бути