Українська література » Наука, Освіта » “Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

Читаємо онлайн “Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

...Йому імення

Слово непожате!

Його не зміг

і в голокост купить

Цей пройда

із люцифером у змові.

Ми не полки супроти душолова —

Ми проти нього подвигаєм Слово —

І хай Господь на подвиг окропить!..

Борис Олійник. “Трубить Трубіж”

Механізм культурних інверсій діє не зовсім анонімно. “З часів зародження модерну роль його невтомних євнухів, які підглядають у замкові щілини, в таємні спальні людського духу на предмет вишукування там прихованих збочень, найчастіше відігравали євреї, — пише О. Панарін. — Після поразки Наполеона, коли Росія потрапила під підозру як країна, на якій тримається світова політична реакція, саме єврейські інтелектуали взяли на себе роль інформаторів Заходу, які скрізь вишукують прояви агресивного російського традиціоналізму. Як відомо, грішив цим і пророк світового пролетаріату К. Маркс. Треба мати багато вільного часу, великий темперамент і особливу мстиву пильність, щоб невтомно виконувати функцію ідеологічних психоаналітиків, які розкривають за невинними на перший погляд формами приглушені чи трансформовані імпульси злоякісної традиційності. Цими якостями єврейські євнухи модерну були наділені сповна”[166].

Ми сьогодні на практиці можемо спостерігати, як “єврейські євнухи” всіма силами намагаються зробити так, щоб у інформаційному просторі України були тільки контрольовані засоби масової інформації. Найпопулярнішу в Україні газету “Сільські вісті” правдами і неправдами намагаються закрити психоаналітики “культурної революції”.

Однак мусимо констатувати, що представники “єврейських євнухів” досить добре здійснюють культурну інверсію під прикриттям столиці України. Так, О. Бузина протягом двох років паплюжив українських поетів і письменників на сторінках газети “Киевские ведомости”, на яку, за твердженням газети “Хрещатик” (26.05, 2000), мають вплив Г.Суркіс і В.Медведчук. У рубриці “Літературний ринг” друкувалися його статті: “Вурдалак Тарас Шевченко. В одной рубашке гений пьяным скакал на постели, изрыгая проклятия”, “Была ли Леся Украинка лесбиянкой” та інші.

Інша щоденна газета з промовистою назвою “Столичка” на чолі з Володимиром Кацманом здійснює “культурну революцію” за рецептами ідеологів іудеолібералізму. Вона вражає своїм “модерном”. На першій сторінці кожного випуску газети майже оголена жінка — для керівника проекту Кацмана — це “стиль дня”. І тут же “страшилка” на кшталт “Страшная эпидемия в Украине — в голове заводятся черви”. Цитую дослівно “Впервые дирофилярию (так врачи называют этого паразитического червя) в Крыму зарегистрировали в 1975 году. А последний случай — в декабре 2003 года”. Згадується ще один випадок — і це вже епідемія?

Є ще чимало “перлів”, ужитих з метою приниження українців, показу їх як злочинців. Ось приклад короткого репортажу з промовистим заголовком “Следствие. В Германии разоблачили украинскую банду”. І текст: “В Германии раскрыта преступная группировка, которую возглавляли гражданка Украины и выходец из Югославии... Среди членов банды... были также и немцы”. Або ще: “Умер украинец, обвиняемый в преступлениях против человечности” и т.п.

А от вражаючі підзаголовки в рубриці “Новости. Калейдоскоп”: “Меры. За минет — год тюрьмы”, “Услуги. Секс обложили налогом”, “Спрос. Японки любят суррогат”, “Исследование. Как мексиканца не корми, а у американца больше”, “Возможности. Частый секс истощает организм”, “Нравы. Самые безумные законы в сексе”, “Инцидент. Выгода от изнасилования”, “Сюрприз. Бордель в подарок”, “Бизнес. Мать четверых детей ублажала педофилов”, “Дебаты. Лесбиянская любовь — измена или нет?”, “Бум. Съедобные трусики”, “Предупреждение. Будьте бдительны с наивными девочками”, “Уроки. Девочкам задали нарисовать собственные половые органы”, “Интим. Автомобили — хорошее место для любви”, “Благотворительность. За свидание — пятьдесят тысяч”, “Разработка. Нажми на кнопку — получишь... оргазм”. Ну як вам, читачі, цей дуже короткий перелік з проекту Кацмана для жителів столиці. Це, безумовно, не “Бульвар”, де Гордон видає сексуальні серії, проте для культурної інверсії гоїв — достатньо.

“Бульвар” також не відстає від “Столички”, чого тільки вартий суперконкурс “Грудь-2003”. “Бульвар — лучшая газета Украины” (№ 3, 2004): “Остановись, мгновенье. Победительницы суперконкурса “Грудь-2003”. Чтобы назвать имя победительницы, в течение недели в “Бульвар” позвонили и написали 3 746 человек. Опираясь на мнение читателей, вчера в 20.00, после жарких дебатов авторитетное жюри в составе Верки Сердючки, Русланы Писанки, Николая Мозгового, Андрея Миколайчука, Феликса Розенштейна и Елены Крутогрудовой подвели итоги. Результаты перед вами. (Під цим оголошенням фото чотирьох молодих дівчат 18, 20, 20 і 26 років — М. С.). Суперконкурс “Грудь-2003” завершен. В следующем номере стартует “Грудь-2004”. Оставайтесь с нами! Победительниц просим срочно позвонить в редакцию... чтобы получить информацию о церемонии награждения”. З оголошення нового суперконкурсу в № 4 газети дізнаємося, що володарка Гран-прі отримає нагороду 10 000 гривень. Серед членів журі особливу цікавість викликає і єврейський євнух Фелікс Розенштейн — секс-інструктор-спеціаліст. В номенклатурі спеціальностей України така спеціальність відсутня. “В этом конкурсе обнажилось до тысячи представительниц прекрасного пола. Очень много было женщин пожилого возраста — как никогда. Возрастная планка резко подскочила — до 60—70 лет. Неужели скоро и совсем древние старушки начнут оголяться?”, — пише “Бульвар” (№ 5, 2004, с. 16). Одна з переможниць конкурсу Наталія Вознюк із м. Кам’янця-Подільського розповідає: “Сначала меня поздравила декан техникума, где я раньше училась (кстати, это она предложила мне сфотографироваться), затем — проректор и ректор строительной академии в Одессе, где я продолжаю учебу”. Мабуть, ідеологія партії СДПУ(о), провідником якої є міністр освіти і науки, головний ідеолог цієї партії, вже проникла у вищі навчальні заклади і виховує не лише студентів, а й деканів, проректорів і ректорів. “Культурна революція” набирає сили.

А чого варті такі оголошення в “Бульварі” (№ 6, 2004) в розділі “Жду тебя”: “Просим откликнуться поклонников садомазо и экстремального секса”. Або: “Хочу найти партнера для интимных встреч. О себе: 22 года, высокий, черноволосый, с карими глазами, гей, стриптизер-профессионал”. Чи: “Симпатичный мужчина познакомится с женщиной-гермафродиткой для создания семьи, сексуальных отношений. Окажу поддержку”. Ось так поступово здійснюється в незалежній Україні культурна інверсія під керівництвом “єврейських євнухів” і шабезгоїв (так іудеї називають тих, хто прислужує їм і має надію увійти до складу

Відгуки про книгу “Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: