Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

навіть од будівельного матеріялу, існує у всіх південних та західніх слав’ян, з винятком хіба поляків (та й то не скрізь), то треба припустити, що звичай цей походить з глибокої слав’янської старовини. Звертаючись далі до тих сусідніх з слав’янами народів, у яких робили, а иноді роблять і тепер, житла з глини, потім набіло обмазуючи, то ми ще раз прийдемо до того самого впливу, що за нього ми вже раз ізгадували, а саме —до впливу іранського. У найближчих до нас географічно племен іранського походження, що перебували колись в межах сучасної південної України,— у черкесів,— ми зустрічаємо саклі, що дуже,— і своєю формою, і способом будування та традиційним біленням їх,— нагадують українські хати. Все це, правда, не дає ще нам права вважати питання про походження української хати за розв’язане, але примушує нас думати, що, розв’язуючи його, конче треба звернути нашу увагу в бік саме іранських впливів.

4) Холодні надвірні будови. Щодо матеріялу та способів будування надвірніх господарських будов, то вони, зрозуміла річ, взагалі мало в чому відріжняються від хат, цебто, инакше сказавши, там, де хати» земляні чи турлучиі, там і господарські будовн роблять з того самого матеріялу; де хати всі дерев’яні, рублені, там і господарські будинки ставлять з дерева. Але в переходовій смузі існують щодо цього цікаві градації. Так, на півночі Полтавщини та па південній Чернигівщині господарські будинки ставлять майже завше з ліски, тільки в деяких випадках обмазуючи її глиною. навіть і там. де вже починаються хати в зруб (табл. IX, 9). Те саме бачимо в середній частині Київщини, на Поділлю та майже скрізь на Галицькій рівнині. Явище не залежить, явна річ, передусім од причин чисто економічних, але разом із тим до певної міри може бути це й відгомін загального ходу еволюції житла, бо ж удосконалення хати, безперечно, не зразу веде за собою й поліпшення господарських будов, що од того, яке економічне становище господаря, можуть довго ще затримувати свій примітивний тип. Однак серед господарських будинків є й такі, що їх удосконалення почн наютьси иноді раніше, ніж удосконалення хатн, принаймні щодо матеріялу. Це найбільше — комора та клуня

Комора (шпіхлір на Правобережжі). Поки комора знаходиться при хаті, її ставлять з того самого матеріялу, шо й хату, і вона відзначається од хати тільки відсутністю вікон та печи, коли хата дерев’яна, то комору иноді не білять, досить рідко теж при дерев’яній хаті комора буває плетена. А коли комору відокремлюють од хати, то дбають за те, щоб поставити її якнайміцнішу та безпечну від пожежі. Тому дуже часто можна бачити хату-ма-занку, а ири ній у дворі або частіше в садку знаходиться дерев'яна, в зруб, комора, що вкрита иноді й залізом В якому б вигляді комора не була,— при хаті чи окремо,— вона завше являє собою однокамерну будову, найчастіше зі стелею, невідміино з підлогою, шо по змозі підвищена над рівнем грунту, та цілком закриту, цебто в ній немає навіть вікон, коли не рахувати маленького (без шкла) отвору, що звичайно знаходиться досить високо, майже лід стелею. Особливий рід комори являє собою сгебка. шо про неї сказано вище.

Клуня (стодола, боіще). Під цими назвами на Україні відомі холодні будови, що безпосередньо призначені для молочення збіжжя. Раніше, цебто принаймні в кінці XVIII чи на початку XIX стаїіття, на Полтавщині, а тепер на Катеринославщині, на Херсонщині та ще далі на південь молотили та молотять майже тільки на току, цебто утрамбованій площині під голим небом, а під назвою клуні існують будовн для переховування полови, які й мають иноді назву половників (болгарське плѣвникъ, сербське плевннкь). Щодо місцевостей далі иа південь, то там клуня передусім служить для молочення, а потім ще й для переховування незмолоченкх снопів до обмолоту, Як до місцевості, то клуні бувають чи на сохах, чи рублені; в першому випадку їх ставлять з очерету, як, наприклад, на Кубані, подекуди на Полтавщині та на південному Поділлю, або з ліски (на Полтавщині та на Київщині), обмазуючи їх глиною з кізяком (табл, IX, h) На нівдні Черннгівщи-ни, на Київщині та в південній частині Волині клуні також ставлять з ліски, але не обмазують їх глиною (табл. IX, g); нарешті, на півночі Волині та на Чернигівщині, а також і в Галичині клуні завше рублені, притому на північ ному заході Черннгівшинн трапляються також і клуні шестикутної форми, які нігде більше на Україні невідомі, але досить звичайні на Білорусі. Спосіб будування клунь на сохах має в собі багато спільного з аналогічним способом будування хат. Вбивають в землю чотири сохи по кутах, чотири в тих місцях (по дві в кожному), де мають бути ворота, та ще дві дуже високі сохи, щоб підтримувати гребінь стріхи. На ці сохи (з винятком, явна річ, двох високих) кладуть ощеп, а потім між сохами, де мають бути стіни, вби

мають відповідні заввишки кілки, що одним кінцем входять в землю, а другим в ощеп; кілки обв’язують очеретом або обплітають хворостом, а иноді й обмазують зверху глиною. Від ошепу до продовжньої балки, що лежить на двох вищих сохах, кладуть крокви, зв’язані поперечними бантинами, та покривають все соломою. Рублені клуні ставлять таким самим способом, з тою тільки ріжницею, що для стін сох не вбивають, а бруси кладуть у зруб. На стріху дуже часто кладуть старе колесо, щоб на ньому вили гніздо бусли,— вважають, що це охороняє од пожежі. Цікаво зазначити, що в клунях північної половини України та в Галичині стріхи ставлять далеко меншого розміру, ніж у південній Україні; притому на Полтавщині, а особливо на Катеринославіцині, на Херсонщині та на Кубані, стіни клуні бувають зав вишки хіба якийсь аршин, а решту будови становить тільки висока стріха.

У тісному зв’язку з клунею знаходиться осеть, що трапляється тільки на півночі України, переважно на Чернигівщині. Його ставлять або окремо н особливій будові, або всередині клуні, як це нам довелось бачити в селі Псаровці Кролевецького повіту. Осеть складається з печи, звичайно підземної, та з рубленої однокамерної будови, що стоїть над піччю і кудн складають снопи, для подавання снопів у передній стінці буває невеличке віконце.

Ми не можемо довго спинятися на приміщеннях для скотини: кошарах, стайнях, хлівах, загонах, повітках тощо, які в своїх особливостях, іцо залежать переважно від будівельного матеріялу та піддягають тим самим умовам, що й хвти На півдні ці будови бувають земляні чн очеретяні, в середній