Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Коли, як ми бачимо, внутрішній план української хатн, в усіх місцевостях та в усіх відмінах її, в суті своїй той самий, то ще в більшій мірі вражає в ній одноманітність внутрішнього розпологу. До якої б української хати,— починаючи з західніх частин Курщинн та Вороніжчинн і кінчаючи західнімн схилами Карпатів,— ми б не заглянули, геть-чисто скрізь знайдемо в ній те
саме. Вхід до хати — з сіней; кодо самого входу з одного боку — піч у кутку, з другого — в другому кутку або біля печи — полиця чи мисник для посуду, між піччю та так званою причільною, цебто вузькою стіною хати знаходиться піл, цебто дерев'яний поміст для спання, або рухоме ліжко; на так званому покуті, під образами, приміщують стіл, вздовж стін — лави, а біля столу — ослін, цебто рухома лавка; в кутку, між дверима та піччю, кочёрги (коцюби), у другому кутку, біля мисника,— зрізок з водою (коли він не стоїть у сінях). Варіяції цього розпогюгу річей у хаті дуже нечисленні, трапляються там, де еволюція трьохкамерної хати пішла далі, та полягають найбільше в тому, що замісць полу чи ліжка біля печі приміщують мисник, замісць лав з'являються тапчани, цебто дерев'яні диванчики, або, краще сказати, рухомі лавки зі спинками та з поруччями; иноді в хаті ставлять скрині тощо. На покуті, цебто в кутку між «причільним» та «покутнім» вікном, приміщують богів або образи, цебто ікони, що їх ставлять звичайно на паличку, яка маскує кут, або на дві палички, що входять у нього. Полички ці мають назву божника і, як до змоги й сили артистичного таланту господаря, бувають прикрашені різьбленими оздобами, иноді дуже гарними. Перед образами вішають лампадку або голубка, що зроблений з довгувато-круглого шматка тіста або навіть з великодного яйця, до якого прироблені зложені фалдочками розмальовані папірці, що являють собою крила та хвіст; з тіста теж роблять щось подібне до головки. А самі образи обкладають якомога старанно засушеними квітами: чорнобривцями, васильками, гвоздиками, барвінком тощо, головками маку та пахучими травами. Над образами або під ними роблять також дуже часто драпіровку з рушника, який у цьому випадку також звуть боржником, особливо коли його зроблено спеціяльно для того і коли він, крім вишиваних кінців, мас ще вишивку й на одному з довгих країв. Саме тут, коло богів, приміщують звичайно і пляшечку з свяченою водою з Ордані як ліки або охоронний засіб проти всякої напасти, страсну свічку, цебто свічку, Що горіла під час читання страстей та якою викопчують хреста на верхніх одвірках, яку запалюють під час великої грози або коли хто небудь вмирає.
Мисник, судник або просто полиця, що має у лемків іде оригінальну назву подишір, являє собою патичку або кілька поличок, що становлять щось подібне до відкритої шафки чи етажерки для посуду. Біля мисника іцс иноді Прироблюють до стіни ліжник, маленьку паличку з дірками, куди застромлюють ложки; у бойків села Лавочної у назві цієї полички відчувається відгомін слав’янської старовини: там звуть її жичник, цебто слав’янеький лжичник.
Лати та ослони в українській хаті не являють собою нічого особливо оригінального; це звичайні лавки, або прироблені нерухомо до стїн, або рухомі, що стоять коло столу, А сам стіл, крім особливої міцности, відзначається ще иноді розкішними різьбленими оздобами, особливо у гуцулів (мал. 12), де нижня частина одночасно служить і за скриню.
Ліжко або постіль оздоблена у них також,— а иноді й у бойків,— дуже старанною різьбою (мал. ІЗ).
Крім того, у них не позбавлені особливого інтересу й деякі хитрі застосування щодо самого спорудження ліжка, які мають на oui блох та блощиць; вони полягають в тому. Що ліжко роблять на дуже високих ніжках, і дістатись до нього не всякий зможе, не підставивши що-небудь для того; або ліжко ставлять на дна продовжених бруски, прироблені з одного боку До стіни, а з другого — до печи таким способом, що ніжки зовсім не торкаються долівки (мал. 14).
Над ліжком чи полом підвішують на шпурах, що прикріплені до столі, жердку, яка в гуцулів буває також вкрита вибагливими різьбленими оздобами, на неї вішають одежу. Так само над ліжком чи полом або біля нього підвішують, иноді цілком особливим способом, колиску для дитини; при цьому треба зазначити, що ця мебля на Україні ніколи не буває стояча, на ніжках або на дугових підставках, а завше висяча. Иноді це просто дерев'яна рама з підвішеним до неї прямокутним полотняним мішком, а иноді це — луб'яний кошик з полотняним дном або ще иноді дерев'яна коробка, часом дуже гарної форми.
Скриня в українській етнографії ге пер уже трохи відійшла від того, що це слово означало у римлян (serînium), коч сама річ існує й досі на Україні під назвою бодні. Бодня це невисока кадушка, або довбана, або складена з клепок та обручів з приладженим до неї верхом та з замком; вона виключно служить дівчатам та жінкам для переховування їхнього майна. А словом «скриня» звуть тепер те, що римляне звали area; скриня буває досить велика, дерев’яна (иноді обкована), на Україні вона майже завше розмальована квітками або (найбільше у гуцулів) оздоблена різьбою, її часто ставлять на чотирьох невеликих коліечатах, щоб легко пересувати з місця на місце. Гуцульська скриня, шо нагадує своєю формою щось подібне до саркофага з двохехильннм верхом, одзначається, крім оригінальних різьблених оздоб, ще й тим, що в ній, як у римській pyxis, вздовж краю верха зроблений жо-лобчик, який покриває собою цілий край скрині.
До числа приналежностей хати належить також і пристосування для освітлення хати. Найстаріший спосіб освітлення на Україні — це, без сумніву, лучина, уживання якої, шо й тепер ще трапляється на півночі Волині й Чернигівшини,— було поширене досить далеко на південь і заходило за Київ майже до самих степів, а в V ст. (в час посольства Приска до Аттіли) було це звичайне
