Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію - Гебріел Еттінген

Таммі спробувала вдатися до ментального контрастування і сформулювала своє бажання на найближчу добу. Вона мріяла повернутися додому з роботи й провести вечір, не беручись до хатньої роботи. Найкраще, що Таммі собі нафантазувала, це бажання відчути гармонію та спільність зі своєю сім’єю, яка разом смакуватиме домашні страви. Далі вона уявила, що з’явиться додатковий час бавити спільно час із дітьми й чоловіком. Натомість як перешкоду Таммі бачила порання по дому. Зазирнувши в себе глибше, вона зрозуміла, що насправді перешкода в тому, що вона сама на себе тисне, намагаючись усе переробити. Її план подолання перешкоди був простий: якщо знов відчує стрес від неймовірного обсягу хатньої роботи, то нагадає собі, що найважливіше для неї — побути з сім’єю. Жінка відкладе частину роботи на пізніше, а деякі справи зробить іншим разом.

Наступного дня Таммі переповіла мені, що сталося. Як завжди, вона повернулася додому й побачила, скільки треба зробити. Але далі, завдяки згаданій вправі, вона вчинила по-іншому. Щойно почав даватися взнаки звичний тиск від приходу додому, вона взялася за готування вечері. Хатою поширився запах тушкованої смаженини, і зголоднілі син із чоловіком відразу приблукали до кухні, і ось уже всі троє сидять біля обіднього столу й про щось гомонять, — такого давно не було. Хоча Таммі довелося прибрати в кухні після вечері та допомогти сину з домашнім завданням, прання вона усе-таки відклала на вікенд. За час, що ще лишався, вона спекла печиво з крихтами шоколаду, яке усім сподобалося. Потім вони з чоловіком пішли на годинну прогулянку. Як переповіла мені Таммі, їй тепер вдалося краще розподілити свій час, а не зосереджуватися лише на хатній роботі за рахунок усього іншого. Та й сама хатня робота, як не дивно, виглядала тепер для неї по-іншому. Прибирання в кухні більше не було таким обтяжливим, бо решта вечора стала набагато відраднішою.

У іншої жінки з групи, Леслі, було своє бажання на цю добу. Її цуцикові Джо-Джо треба спати у своєму кошику, бо інакше він гавкає цілу ніч, заважаючи їй спати. Винний у цьому не лише Джо-Джо: удень Леслі не давала йому можливості погуляти, і тому ввечері йти в кошик йому не хотілось. Тож бажання жінки полягало в тому, аби виспатися вночі, а бажаний результат — почуватися спокійною, відпочилою та енергійною наступного дня на роботі. Леслі виявила, що перешкода в тому, що через своє розуміння зайнятості вона не встигає вигулювати Джо-Джо. Її план полягав у наступному: коли вона відчуватиме, що надто зайнята для прогулянок, то нагадає собі, наскільки краще буде для Джо-Джо, якщо він вигуляється.

Наступного дня Леслі розповіла добру новину: вона вигуляла Джо-Джо, і він сам, вихляючи хвостиком, заліз у кошик. Леслі відразу поклалася спати й проспала міцно вісім годин, — такого не було вже протягом багатьох тижнів.

Ментальне контрастування допомагає людям реалізувати здійсненні бажання не тільки в лабораторних умовах. Будь-хто може використати його як засіб розв’язання найрізноманітніших життєвих проблем і викликів. Ментальне контрастування можна викладати, як це роблять психологи, як «метакогнітивну» стратегію, тобто таку, яка дозволяє людям знати й розуміти власні думки та уявні образи[108]. Вдаючись до ментального контрастування Таммі подумала про себе й зрозуміла, що власне її побоювання «коли я все це перероблю» не давало їй розважатись і бути ближче до сім’ї. І тоді вона збагнула, як подолати це побоювання, коли воно починало даватися взнаки. Отак і Леслі змогла сформулювати своє бажання виспатися як слід уночі та зрозуміла, що вона сама стоїть на перешкоді досягненню цієї мети. Жінка збагнула патерни свого мислення й змінила свою поведінку, що покращило її життя.

На основі описаних досі дослідів можна виснувати, що ментальне контрастування здатне допомогти людям реалізувати здійсненні бажання. Але явища, які спостерігаються у строго контрольованих лабораторних умовах, іноді не відбуваються у більш різноманітних і непередбачуваних умовах реального світу. Розрив між фундаментальною наукою та повсякденним використанням її результатів може бути досить великим; у цьому можна пересвідчитись, розгорнувши науковий часопис і спробувавши розчовпати незрозумілу мову й статистичну термінологію. У випадку ментального контрастування ми не знали, чи люди охоче навчатимуться цьому та чи застосовуватимуть метод для розв’язання своїх проблем. Але виявилось, що вони це робили, і результати були такі ж разючі, як і в лабораторних дослідах. Ми також виявили, що із запровадженням нового елементу — формулювання експліцитного плану у випадку наявної перешкоди — ментальне контрастування діяло ще краще, ніж саме по собі. Таким чином лабораторна магія ментального контрастування перейшла в магію реального життя.

Метод виходить за стіни лабораторії

Кілька років у нас пішло на те, щоб перетворити ментальне контрастування на інструмент для повсякденного вжитку. На початку 1990-х років, починаючи працювати над ментальним контрастуванням, я не переймалася його практичним застосуванням; у мене було мало досвіду в клінічній терапії, консультуванні й тестуванні, а саме це і є полем застосування психології. Я починала як біолог і працювала над фундаментальною тематикою, а коли взялася до психології, то мої експерименти мали радше теоретичний характер і були намаганням пояснити, чому позитивні фантазії знижували результативність, чи здатне ментальне контрастування допомогти і як саме воно діє. Я зі своїми студентами пливла за течією фактів, не знаючи, чи допоможуть колись наші знахідки людям у їхньому житті.

Із плином часу ми побачили, що учасникам дослідження добре ведеться з ментальним контрастуванням, і я замислилася над тим, що набагато більше людей могли б скористатися цим інструментом регулювання поведінки. Я також бачила, як люди на роботі, а також знайомі й друзі намагалися досягти успіху в житті завдяки «позитивному мисленню» й зазнавали поразки. Дехто прагнув зберегти своє здоров’я, уявляючи, що ніякої хвороби нема, а інший, чиї дітлашки пускалися берега, намагався їх погамувати, фантазуючи на тему їхньої чудової поведінки. Позитивне мислення — також «метакогнітивний» інструмент, найпоширеніший у популярній культурі, але працює він не дуже добре й не спирається на якісні наукові свідчення.

Ми зі співробітниками провели початкові дослідження, вивчаючи питання про те, чи змогли б ми навчати ментальному контрастуванню й дати людям змогу використовувати цей метод на повсякдень у випадку будь-якого бажання або проблеми[109]. Ми залучили 52-х менеджерів середньої ланки віком 26-59 років, які працювали в галузі охорони здоров’я. Робота управлінців, які роблять кар’єру в цій царині, сповнена стресів, і їм треба дуже обережно витрачати свої ресурси. Заввідділами чекають від них найвищих показників у роботі; підлеглі часто роблять