Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію - Гебріел Еттінген
Після цього ми вимірювали когнітивні асоціації між майбутнім і поточною реальністю з використанням описаного вище тесту на пріоритетний лексичний вибір. Звичайно, час реакції на слово «реальність» після заохочення словом «майбутнє» був коротший (що свідчило про міцнішу когнітивну асоціацію між майбутнім і реальністю) у студентів, які вдавалися до ментального контрастування і котрі сподівалися на вищі оцінки за тест, ніж, відповідно, у студентів контрольної групи. Але це стосувалося лише студентів, у яких були погані оцінки за тести і яким не вдалося вдовольнити свої бажання. У студентів, які задовольнили своє бажання одержати високу оцінку за тест, не було таких відмінностей у часі реакції між групою ментального контрастування та контрольною групою (див. мал. 6). Такий результат свідчить, що когнітивна асоціація між майбутнім і реальністю розпалася у студентів, які вдавалися до ментального контрастування. Коли нам вдається чогось досягти, зчеплення перешкод із бажаннями завершується. Ми йдемо далі, і бажання вже не є пріоритетними в наших думках. Розчищається шлях для інших когнітивних асоціацій, бо ми починаємо думати про інші бажання й перейматися ними.
Мал. 6. Що вище очікування успіху, то міцніші когнітивні асоціації між майбутнім і дійсністю в учасників, які вдавалися до ментального контрастування, але не в тих учасників з контрольної групи, які фантазували з приводу нерелевантного контенту (ліворуч). Такий розподіл результатів не справджувався, коли студенти досягали мети (праворуч).
Запрошую вас поекспериментувати самим. Подумайте про якесь бажання з приводу наступного тижня: таке, що ви напевно можете його задовольнити, хоча воно усе-таки є викликом для вас. Проведіть ментальне контрастування, даючи собі час на ідентифікацію бажання й чітке уявляння найкращого результату, а тоді ідентифікуйте та уявіть поточну реальність у собі, що не дає вам вдовольнити бажання. Це може бути страх або тривога, відчуття ледарства чи якась дражлива звичка. Не поспішайте, коли уявляєте собі результат і поточну реальність. Не стримуйте плин образів. Хай мине день-два, а тоді знов спробуйте подумати про задоволене бажання. Ви можете це зробити, не думаючи знову про ту саму перешкоду? Коли ви замислюєтеся часом вдень про бажане майбутнє, чи думаєте ви водночас про реальність? Чи з’являється у ваших думках реальність зненацька? Не кожний у такий спосіб помітить, що його / її мрія «зруйнувалася»; пам’ятайте, що цей когнітивний процес відбувається на рівні несвідомого. Але якщо зауважите, що раз по раз подумки повертаєтеся до перешкоди, то знайте, що спрацьовує ментальне контрастування, аби підштовхнути вас до задоволення бажання.
Ідучи сходами
Повернімося до історії зі студенткою, в якої наближається іспит з філософіїі та яка одержала запрошення на несамовиту вечірку. Зараз субота, а іспит призначений на наступний понеділок. Студентка — назвімо її Джоні — сидить у бібліотеці й мріє про іспит: як чудово було б одержати найвищу оцінку, як би вона пишалася перед сусідкою по кімнаті Кейті, котра завжди складає іспити на відмінно, але іншим про це ніколи не нагадує. Джоні родом із провінційного містечка в Індіані й одна з небагатьох тамтешніх дівчат, котрі вступили до коледжу. Відмінна оцінка на іспиті означатиме відмінну оцінку за весь прослуханий курс, а це гарантуватиме Джоні повну стипендію протягом усього другого курсу. Вона зможе повернутися додому після першого семестру в коледжі й побачити, як усі члени великої родини — дідусі, тітки, дядьки, двоюрідні брати й сестри — пишаються її досягненнями в престижному коледжі. Як чудово буде розповісти всій родині про свої успіхи, побачити в їхніх очах гордість і захват і якось віддячити їм за підтримку. Крім того, якщо Джоні складе філософію на відмінно, їй не треба буде більше турбуватися про середній бал, який потрібний, щоб і надалі одержувати ту саму стипендію. Вона почуватиметься набагато комфортніше й безпечніше, коли повернеться до закладу на другий семестр.
Джоні дається філософія — закінчуючи школу, вона писала курсову по Джону Стюарту Міллю — і тому вона цілком упевнена, що якщо вчитиметься наполегливо, їй вдасться одержати відмінну оцінку. Тоді вона згадала про сьогоднішню вечірку. Усі подруги збираються йти й гульма гуляти. Це кінець семестру, всі подруги вже поскладали іспити. Господар планує запросити популярних місцевих музик пограти три години. Там будуть сотні людей, включно з найкрутішими хлопцями з її гуртожитку. Але якщо вона піде на вечірку, то в неділю буде похмілля й наука голови не триматиметься, та й на іспитах тоді може не повестися. А їй же ще лишається ціла купа філософів із доби просвітництва та романтизму. А вивчити все до вечірки вона не подужає. Тільки на Руссо піде години три-чотири.
Відповідь неприємна, але зрозуміла: доведеться пропустити вечірку чи принаймні прийти наприкінці та напитися лише імбирного елю. Гаразд, «пропустити» звучить надто жорстоко. Вона прийде пізно, візьме пиво й попиватиме собі до півночі, а тоді піде раніше за інших. Вона вже так робила, подругам байдуже, а вона на попередніх тестах одержувала високі оцінки. Чудово. Попивати допізна пиво — це «інструментальна поведінка», яка потрібна Джоні, щоб задовольнити своє бажання.
Утворення зв’язку між бажаним майбутнім і поточною реальністю — це єдиний спосіб, у який ментальне контрастування впливає на наше несвідоме. Дослідження також виявило, що ментальне контрастування утворює міцні несвідомі асоціації між поміченими перешкодами та інструментальною поведінкою, котра потрібна нам, аби подолати ці перешкоди. Своєю чергою, асоціація пояснює поточні, видимі зміни поведінки. Якби Джоні вдавалася до ментального контрастування, її розум наблизився б до усвідомлення того, як подолати перешкоду. Їй не треба було б спеціально замислюватися над цим чи приділяти особливу увагу, — до досягнення цілі. Якби Джоні тоді наштовхнулася на подруг, які планували відвідати вечірку і які заохочували її йти з ними, вона була б більше схильна подолати перешкоди, рано йдучи з вечірки чи навіть перепрошуючи, що не зможе піти. І в неї з’явилося би більше шансів успішно скласти іспит.
Для перевірки цієї гіпотези ми з Андреасом Кеппсом розробили дослід, що дозволяв нам спостерігати за інструментальною поведінкою людей у лабораторних умовах. Ми запросили до участі 99-х студентів і поінформували їх, що студентське життя в коледжі негативно впливає на їхнє здоров’я, але ВООЗ встановила,
