Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію - Гебріел Еттінген

Хіба ментальне контрастування просто не нагадує учасникам про бажання, перешкоду та, імпліцитно, про шляхи подолання перешкоди? Хіба будь-який процес, який включатиме глибші роздуми про майбутнє бажання й поточну реальність, не приверне більше уваги людей до поведінки, яка потрібна для здійснення їхніх бажань? Наші дослідження свідчать про протилежне. Зворотне контрастування також нагадує учасникам про бажання, перешкоду та, імпліцитно, інструментальну поведінку. Але в студентів, які вдавалися до зворотного контрастування, значення реальності не змінювалося, бо студенти були більш упевнені в тому, що здійснять свої бажання.

Вельми цікаво, що студенти відверто сказали, що після проведення ментального контрастування сприймали поточну реальність більш-менш негативно. Ми також мали нагоду спостерігати цей зсув значення на рівні несвідомого. У межах окремого досліду ми запропонували їм виконати вправу, яку дослідники називають «перемиканням завдань»[102]. Пояснити цю процедуру досить важко; вистачить сказати, що це категорізаційне завдання, яке дозволяє дослідникам вимірювати найменші відмінності у швидкості інтерпретації людьми вхідної інформації. Ми попросили 119-х студентів сказати, до якої аспірантури вони хотіли б вступитиі наскільки це, на їхню думку, можливо. Ми створили три групи: одні студенти вдавалися до ментального контрастування, інші — до зворотного, а третя група виконувала сліпу вправу. Потім ми запропонували виконати на комп’ютері вправу на перемикання завдання, що дало нам змогу виявити, чи могли вони несвідомо ідентифікувати реальність як перешкоду. Ми вимірювали інтенсивність прагнення досягти своєї мети, попросивши студентів радше оцінити ступінь впливу зовнішніх обставин, а не їхніх зусиль, на вступ до аспірантури.

І знову ми побачили вплив ментального контрастування на несвідоме учасників. Студенти, які вдавалися до ментального контрастування, із більшою впевненістю сприймали поточну реальність як перешкоду, якщо вони вважали малоймовірним свій вступ до аспірантури. Вони не так гостро сприймали поточну реальність як перешкоду, якщо були впевненіші в тому, що вступлять до аспірантури. Урешті-решт, схильність студентів сприймати реальність як перешкоду, принаймні частково, залежала від інтенсивності їхнього прагнення досягти своєї мети. У студентів із групи ментального контрастування, які гостріше бачили поточну реальність як перешкоду, спостерігалося більше відчуття відповідальності за те, чи вступлять вони до аспірантури, а ті, хто не вважали поточну реальність аж такою сильною перешкодою, були не схильні визнавати власну відповідальність за вступ до аспірантури. Отже, ментальне контрастування формувало погляд учасників на реальність, допомагаючи розпізнати, що їм заважає, і додаючи сил здійснити своє бажання.

Завдяки ментальному контрастуванню Джоні змогла відчути, що вечірка їй зашкодить, ба більше: вона й надалі зможе розпізнавати перешкоди на шляху до задоволення своїх бажань. Ми попросили 69-х дітей у шістьох німецьких шахових клубах сказати, скільки часу вони вже грають у клубі в шахи, і за допомогою початкових тестів виміряли рівень їхньої підготовки. Після цього ми пообіцяли дітям приз за участь у лотереї, в якій вони могли виграти комп’ютерну програму для гри в шахи[103]. Що швидше вони розв’язували шахові задачі, які ми їм давали, то більше лотерейних квитків вони одержували. У відповідь на наші запитання, діти сказали, скільки квитків хотіли б виграти, а також оцінили, наскільки цей виграш був імовірний. Потім група дітей вдалася до ментального контрастування, думаючи про бажання виграти квитки, а решта вдалася до зворотного контрастування.

Відтак ми запропонували всім дітям дві задачі. Перша задача була на виявлення «перешкоди»: треба було зрозуміти, що власний ферзь заважає їм поставити мат. Вони грали білими й мали розв’язати двоходівку, причому першим мав бути хід ферзем. У другій задачі «перешкоди» не було: граючи чорними треба було загнати короля в пастку. Мат могли поставити і білі, і чорні, дітям запропонували виграти триходівку. Попри те, що перша задача була двоходівкою, а друга — триходівкою, рівень складності в обох випадках був однаковий (див. мал. 8).

Мал. 8. Дві задачі, запропоновані дітям.

Аналізуючи результати, зробили статистичну поправку на відмінність рівня підготовки дітей. Ми побачили, що ті, хто вдавалися до ментального контрастування, швидше знаходили свою фігуру, яка заважала поставити мат, сподіваючись виграти лотерейні квитки, а хто сумнівався в цьому, реагували не так швидко. У випадку задач без перешкод результати учнів у групі ментального контрастування були такі самі, як і в контрольній групі. Ментальне контрастування заохочувало дітей знаходити перешкоди на шляху до задоволення здійсненного бажання, а коли бажання було нездійсненне, їхня здатність знаходити перешкоди знижувалася. Таким чином, діти, які вдавалися до ментального контрастування, мали ширші можливості для досягнення мети та подолання неочікуваних перешкод.

Зосередьтеся на бажанні, яке здається вам здійсненним, але таким, що потребує від вас певних зусиль. Проведіть протягом кількох хвилин ментальне контрастування. Тепер нехай мине тиждень-два. Укладіть на ноутбуку перелік усіх додаткових перешкод, які ви змогли помітити й подолати. Скільки їх у списку? Якщо ви хотіли побільше порозминатися після роботи, а перешкоджало вам бажання розслабитися перед телевізором, то чи розглядали ви інші можливості розслабитися, як-от піти на запрошення друга на обід або почитати спокусливий цікавий часопис, що лежав удома на столі?

Раптом вам кортітиме стати кращим…

Досі я пояснювала вигоди ментального контрастування, показуючи, яка швидка й проста ця вправа на свідоме мислення людей та несвідоме сприйняття реальності. Але ментальне контрастування спрацьовує й на зовсім іншому рівні, допомагаючи людям докладати зусиль і задовольняти своє бажання. Джоні ще могла добре скласти іспит із філософії завдяки кращій реакції на негативний відгук свого викладача, однолітків та інших. Попереднє дослідження довело, що люди, котрі йдуть до мети, виграють від негативного відгуку, бо він їм дозволяє коригувати власну поведінку й робити те, що треба, щоб здобути нове знання[104]. Проте, залежно від змісту цього негативного відгуку та способу його висловлення, інколи він шкодить: може ставити під загрозу самосприйняття людини, впливати на віру в свої можливості та наштовхувати на думку, що здійснення бажання не до снаги. Люди схильні забувати негативний відгук, навіть коли в ньому нема нічого особливого, а запам’ятовувати натомість щось позитивне, що про них кажуть інші[105]. В окремих випадках вони, чуючи негативний відгук, знеохочуються та з меншим завзяттям задовольняють свої бажання.

Я хотіла довідатись, чи здатне ментальне контрастування захистити людей від збайдужіння у відповідь на негативний відгук і навіть допомогти їм використати конструктивну інформацію, котра може бути в негативному відгуку. У першому досліді ми зі співробітниками попросили 153-х студентів визначити важливе міжособистісне бажання або питання, як-от налагодження стосунків із другом чи знайомство з сусідами по кімнаті[106]. Запропонувавши їм самим оцінити ймовірність задоволення бажання, ми сказали