Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Поляки!

Не можна нам сидіти тихо і мовчати, коли Вас і нас нищить спільний ворог. Ви опинилися сьогодні на бруківці Перемишля, Санока та інших міст, ходите від установи до установи з проханням про допомогу, причому нерідко Ви зустрічаєте жорстоке ставлення з боку «демократичних бюрократів». Тому не просіть цих кремлівських пахолків, бо вони цього не гідні, а кричіть і протестуйте проти виселення поляків і українців, проти варварського порушення прав людини на свій дім і майно, на свою батьківську землю і свою працю, проти порушення права людини вільно визначати місце свого проживання, своєї праці та своєї власності. Їдьте громадою до Варшави і вимагайте там хліба і домів. Нехай ці «осубки» і «берути» виведуть Вас із цієї ситуації, бо це вони насильством або підступом поставили Вас у таке становище. Звертайтесь з протестом до всього культурного світу, як це робимо ми. Нехай усі порядні люди у світі знають, як виглядає «Демократична Польща» і що виробляють з людьми більшовики та їхні агенти на чолі з Берутом. Використовуйте ці аргументи, які дає Вам наша боротьба і таким чином демаскуйте перед усім світом загарбницький більшовицький режим, який називається «народною демократією». Закликайте отямитись усіх своїх земляків у МО та Війську Польському, щоб вони припинили брутальне вигнання українського населення, бо з того користується наш спільний ворог. Не оселяйтесь у виселених українських селах, бо ми спалимо кожний виселений український дім і будемо палити, поки не припиняться ці варварські дії.

Виселені з українських земель поляки нехай також розпочнуть активний опір, нехай приєднуються до боротьби, яку всюди веде український народ, нехай також знищують залізниці й мости, нехай зі зброєю борються проти сталінських бандитів так, як ми боремося, нехай палять за собою все, що може служити нашому спільному ворогу. Нехай увесь СРСР, вшир і вздовж, покриється полум'ям і луною визвольної революційної боротьби всіх поневолених народів!

Поляки, які раніше проживали на цих землях, можуть спокійно сидіти у своїх домах. Ми їх не чіпатимемо. Спалені нами польські села у Перемишльському і Санокському повітах не можуть стати прикладом нашого ставлення до польського населення, бо мешканці тих сіл — грабіжники і бандити. Вони жорстоко грабували і мордували українців. Ми нагадували їм про це багато разів, а коли не допомогло, то покарали.

Ми не воюємо проти поляків, навпаки, йдемо разом з поляками та іншими народами у спільному антибільшовицькому фронті поневолених народів.

На наших прапорах виблискує гасло: «Свободу народам і людині!», і так незабаром станеться.

Зі всією рішучістю вимагайте припинення переселення!

Боріться самі й допомагайте українським повстанцям у боротьбі проти спільного ворога!

ХАЙ ЖИВЕ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ФРОНТ

ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ! СМЕРТЬ БІЛЬШОВИЦЬКИМ ОКУПАНТАМ!

Українські Повстанці.

Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 162. — K. 107.

ПІДЛЯШШЯ 1945

Місце стоянки, 12.09.1945 р.

ОГЛЯД СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ За червень і липень 1945 року

За звітний період територія під жодним поглядом принципово не змінилася, за винятком кількох деталей. Атака пропаганди і ворожий терор не мають уже такої сили, щоб змінити становище українців, і народ дедалі більше усвідомлює свої завдання. До всіх дій ворога він ставиться з великою обережністю. Найчастіше відкидає їх, деякі ніби приймає, але тільки для того, щоб із ще більшою силою відкинути. Можна сміливо стверджувати, що хижий план приєднання цієї частини українських земель був перекреслений, а до відбиття нової атаки ворога українське населення підготовлене.

Українці:

Настрої населення за звітний період майже ніде не змінилися. Зберігається переконання, що закінчення війни з Німеччиною — це кінець війни взагалі. Очікуються зміни на міжнародній арені, і то великі зміни. Закінчення війни з Німеччиною і тимчасова стабілізація відносин спричинилися тільки до збільшення обережності при висловлюванні своїх думок про ворога чи критиці існуючих порядків. Зростають антирадянські настрої, створився сприятливий ґрунт для нашої пропаганди. З цим поєднується зростання національної свідомості українського населення.

Позитивні результати також дало розкидання листівок у місцевості («Лист колгоспників України до ката народів Йоські Сталіна», «Українці Лемківщини, Надсяння, Холмщини», «Поляки» й «Універсал УГВР»). Листівки з'явилися в усіх селах гмін Піщаць, Славатичі, Заблоття, Влодава (також у місті), частково Собібур і Тучна. Найбільше населенню сподобався «Лист колгоспників». Велике значення мала також одночасна поява двох листівок (уночі з 30. VI на 1.УІІ 1945 р.). Люди довго це коментували. Це був доказ, що на території є якась українська організація, і додало певності українському населенню. Мабуть, найбільший вплив на піднесення настроїв населення можна було спостерігати у північних гмінах, де населення було пригноблене діяльністю поляків (як більшовицьких прислужників, так і АК). Поява листівок викликала зацікавленість суспільства у нашій визвольній боротьбі, про яку більшість селян знала лише з більшовицької пропаганди та розповідей поляків з-за Бугу. Крім інформаційної цінності, листівки популяризували серед українців ідею боротьби з більшовиками, а також ідею спільного антибільшовицького фронту поневолених народів. Певною мірою це спричинилось до поліпшення польсько-українських відносин.

Часто повторювались вислови: «Оце правду пишуть», «Це вже, мабуть, буде Україна», «Не поїдемо за Буг». Повідомлення про появу листівок надходили у міліцію лише з деяких сіл. У більшості сіл люди позбирали листівки, читали їх, але міліції не показували. У Влодаві мешкає тільки польське населення, тому там порозкидали тільки польські листівки. Поляки їх ретельно позбирали, жодна не потрапила до міліції. Нашою нелегальною літературою цікавляться як поляки, так і українці.

Репресій з боку міліції не було, тільки був зміцнени^нагляд за деякими людьми, які були розконспіровані. Через кілька днів міліція їздила по селах і шукала тих, хто розкидав листівки, але нікого не знайшла.

Значно поліпшився настрій населення у липні, коли прибули підрозділи УПА. Люди побачили нашу збройну силу. Ходили чутки, що підрозділ, який прийшов з-за Бугу, налічує приблизно 5 тисяч осіб, інші називали меншу кількість.