Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

частиною німців. Бій тривав щось із 18 годин. Вбито приблизно чотириста німців, а наших тридцять три. Причому німці атакували монастир за допомогою трьох літаків і п'яти танків. Ось це є наша гордість! Ось це — слава! А хвалитися вбивством безборонних та ще й сонних людей вам би ніяк не випало. Це буде чорною плямою в історії визвольної боротьби на тлі звитяжних змагань героїв із Загорова.

— Чорна пляма? — гнівно повторив ображений брюнет з СБ. — А якби вашу маму поляки витягнули за волосся з дому, вбили її на ваших очах і кинули до Бугу, як це було у 42-му році за Бугом? Якби вашого батька розстріляли на ваших очах? Якби вашу сестру, 16-річну, зґвалтували, закололи багнетами і вкинули до Бугу? Чи тоді також ви сказали б «чорна пляма»? — зі сльозами в очах, обурений до глибини душі, спитав брюнет з СБ.

— Злочином злочин не перекреслиш і злом зла не переможеш, — відповів я. — Ці всі страшні злочини 1942 року покрили поляків великою ганьбою перед усім людством, а ви ось перекрили їхні огидні злочини власними огидними злочинами.

— Пан не повинен про це говорити! — твердо сказав Ворон.

— Так, правду кажете, з вами я не повинен про це говорити, — відповів я.

Данило Шумук: Пережите і передумане. Спогади і роздуми українського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921–1981). — Київ, 1998. — С. 126–132.

Документ 2

ПРОКУРОРСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Преса опублікувала таке повідомлення:

Головна комісія з розслідування злочинів проти польського народу (Інститут народної пам'яті), яка діяла від 1945 року, провела приблизно 12 тисяч слідств і вислухала понад 100 тисяч свідків. Опублікувала сотні наукових праць і джерел, підготувала низку процесів проти гітлерівських злочинців у країні і за кордоном. З 1989 року, випереджуючи правову ситуацію, вона розпочала масштабне дослідження долі польських громадян на східних землях і жертв сталінізму в Польщі.

На сьогодні вже проведено 321 слідство у справах про злочини, скоєні в 1939–1956 роках, з яких понад 80 стосуються масових злочинів, що завдали шкоди польським громадянам — мешканцям східних земель. Тільки за останні два роки у цих справах прослухано понад 20 тисяч свідків.

Адам Богуміл Дец — прокурор Директор Головної комісії з розслідування злочинів проти польського народу Інститут народної пам'яті, Варшава

Gazeta Wyborcza. - 1993. - № 270. 19 listopada- S. 13.

Документ 3

ВИГАДАНІ ЗЛОЧИНИ…

Аналізуючи у 2-му томі цієї роботи (с. 18–27) публікацію АК на тему вбивств на Волині під час Другої світової війни> я виявив, що кількість жертв, яка спирається на аргумент «за нашими оцінками», є дуже перебільшеною. Таке переконання підтримує автор статті, фрагменти якої наводяться нижче. Він проживав саме там, де відбувались описані події.

Переді мною лежить книжечка «Злочини українських націоналістів, вчинені щодо польського населення Волині у 1939–1945 роках». Автори — Юзеф Тиравський (правильно: Туровський. — М.С.) і Владислав Семашко. Видавці: Головна комісія з розслідування гітлерівських злочинів у Польщі, Інститут народної пам'яті, об'єднання бійців 27 Волинської Дивізії АК у Варшаві (…) Як оцінити цей твір? Обговорюючи його, правду належить називати правдою, а брехню брехнею. Є таке німецьке прислів'я: з одного зернятка правди брехня спече цілий хліб. Це найкоротша характеристика цієї книжки. (…)

На сторінці 118 читаємо: «13 серпня 1943 року в селі Малин Дубенського повіту за допомогу радянським партизанам (Ковпаку) живцем спалено у церкві й школі 503 особи — поляків і чехів».

По-перше, це сталося не в серпні, а в липні, саме на свято Петра і Павла, тобто 12 липня.

По-друге, надамо слово священику М. Федорчуку з села Романів, що сусідує з Малином. Священик вів щоденник від 1939 року до 1944, коли його заарештувало НКВД.

«14 липня 1943 року. Сьогодні мені розповіли, що сталося в Малині. Увечері до Малина прибули німці й поляки. Малин — це чеське село з електричним освітленням, з широкими дорогами, обсадженими деревами. Люди заможні, будинки чудові. Є млин, зал, шпиталь, пожежна служба. Виглядає як містечко.

Отже, німці прибули увечері й таємно попередили, що мають важливу справу. Чехи їх приймали, поїли. Уранці німці наказали всім чоловікам зібратись у залі, а жінкам і дітям сховатись у стодолах і сараях, бо буде бій з українськими партизанами, а у визначених для чехів місцях виставлять варту, тому вони можуть бути спокійними. Чехи повірили. Коли всі зібрались, німці закрили зал і почали кидати гранати у вікна. Зал загорівся, і всі чоловіки загинули. З жінками і дітьми зробили те саме: підпалили будинки, до середини вкинули гранати. З того пекла ніхто не вийшов. У варварський спосіб там знищили 600–700 чехів. Потім німці почали грабувати село і спалили хати. З гарного Малина залишився степ.

У малинському шпиталі були хворі. Чоловіків розстріляли, а підвал, де ховалися жінки, закидали гранатами. Але сталось якесь диво: тільки дві жінки були поранені, решта лишились живими. Це насправді якесь диво.

Українських селян намовили, щоб вони пішли до церкви. Коли люди зайшли у церкву, її зачинили і підпалили. Подумайте! Заганяють людей до церкви і підпалюють живцем! Кілька дітей знайдено на палях. Як за татарських часів.

Отже, нема вже Малина, нема чехів, нема українців. Тільки якась сотня щасливчиків чудом залишились живими».

25—27 травня 1993 року — у 50-ту річницю трагедії в Малині було відправлено службу божу за упокій душ безневинних жертв, встановлено пам'ятник. З Чехії приїхала делегація на чолі з відомою діячкою Марією Пайковою.

Від імені державної адміністрації Волині запрошую членів 27-ї дивізії АК на згадані зустрічі. Поки ще живуть свідки. Тоді почуєте, кого проклинають люди — німців, упівців чи аківців, які йшли разом з німцями.

Я мешкаю в селі Торчин, а народився і виріс у Гараджі Луцького району. У «Злочинах…» автори пишуть, що в 1943 році у Торчині замордовано А. Домбровського, а в 1944 за першим разом