“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко
У 25—30 років багато чоловіків стають імпотентами і збоченцями, а значна частина жінок — мастурбантами, які отримують сексуальне задоволення за допомогою штучних пристроїв, куплених у секс-шопах.
Західні психіатри розповідають про явище, яке вони називають “симптомом повії”. Суть його в тому, що частині жінок у країнах Заходу з дитинства прищеплюють думку, що вони можуть мати багато партнерів у сексі, постійно міняти чоловіків (так чинять, безумовно, не всі). Це призводить до притуплення статевих почуттів, і, наприклад, наркоманки для задоволення шукають щоразу гостріші сексуальні розваги. На чоловіків вони дивляться як справжні повії. Нормальне сімейне життя їм недоступне. Інтереси сім’ї, дітей, чоловіка відходять на задній план, на передньому плані — зацикленість на власних сексуальних переживаннях. Негаразди з пошуком ідеального партнера вони компенсують мастурбацією.
Проституція у США зростає. Багато дівчаток з 13— 15 років через “свободу сексуального життя”, зведення статевого почуття до статевого акту втрачають здатність до справжньої насолоди глибиною і богатством стосунків чоловіка і жінки. Для них кохання майже не існує, замість нього — стандартні стереотипи, де панує цинізм і розчарування. Вони позбавлені можливості любити. їхнє життя сіре й невиразне.
Логіка розвитку іудеофарисейської цивілізації звела високе почуття любові до примітивного механізму отримання сексуального задоволення. В сучасному західному світі жінку й жіноче тіло розглядають як об’єкт споживання і товар. Як визнають західні дослідники, в загальній шкалі споживацьких цінностей американського чоловіка володіння красивим жіночим тілом — на одному з перших місць поряд з володінням автомобілем, квартирою чи котеджем.
Перетворення високого почуття любові на примітивний і водночас збочений за нормою секс відображало закономірний перехід від християнської цивілізації до іудеофарисейської. Як справедливо зазначає засновник журналу “Плейбой” X.Хефнер, “на початку 60-х років мій журнал перестав бути тільки виданням, він став способом життя, яким захоплювалися в усьому світі”[101].
Одним із жахливих наслідків сексуальної революції стало поширення содомізму — тяжкого злочину перед природою людини. У 1948 р., за даними доповіді доктора Альфреда Кінсі (який сам був содомітом), 10 % американських чоловіків і жінок у віці 16—55 років були гомосексуалістами чи лесбіянками, а 37 % чоловіків мали нахил до гомосексуалізму[102]. Содомізм у християнський етиці розглядається як смертний гріх. Содомітів прирікали на страшну смерть. У Німеччині XV—XVI ст., наприклад, лесбіянок і гомосексуалістів віддавали на поживу звірам чи спалювали на вогнищі[103].
Водночас із сексуальною революцією у США розгорнулася боротьба представників сексуальних меншин за свої права, яка дала перші плоди в 60-х роках. Американці завжди були негативно налаштовані проти гомосексуалістів[104]. У 1610 р. штат Вірджинія, який на той час був частиною Британської імперії, ухвалив перший в історії США закон, спрямований проти гомосексуалістів.
У XX ст. обставини почали змінюватися, і вже в 1924 р. було створено першу організацію, що захищала права сексуальних меншин, а через 31 рік, в 1955 році, — першу організацію лесбіянок. У 1950 р. американський сенат ухвалив законодавчий акт, який рекомендував не брати на державну службу представників секс-меншин. Сенат постановив провести розслідування, з метою виявлення геїв і лесбіянок, що перебувають на державній службі, й звільнити їх. Через три роки президент США Дуайт Ейзенхауер прийняв рішення про звільнення з державної служби співробітників нетрадиційної орієнтації. В цей час у США побачив світ перший журнал для гомосексуалістів. У 1957 р. Союз громадянських прав постановив, що закони, спрямовані проти секс-меншин, є конституційними.
У 1961 р. вперше мером міста було обрано гомосексуаліста, а через рік у штаті Іллінойс скасовано законодавчий акт, згідно з яким статевий акт між двома чоловіками вважався карним злочином. У 1965 р. відбулася перша в історії демонстрація геїв і лесбіянок у Вашингтоні, а через два роки суд штату Нью-Джерсі ухвалив рішення, згідно з яким геям і лесбіянкам дозволялося працювати в магазинах. Ще через два роки в Нью-Йорку почала виходити газета для секс-меншин.
70-ті роки були революційними в історії США, які з кожним роком дедалі більше ставали “голубими”. Уніталіаристська церква дала можливість представникам секс-меншин обіймали посади в церковній ієрархії, а в Голлівуді було знято фільм про життя геїв. У 1971 р. Президентська комісія з реформи кримінального права рекомендувала штатам вилучити з карного законодавства положення, спрямовані проти гомосексуалістів, і вже через рік в американському телешоу з’явився позитивний герой гей.
У 1974 р. вперше в історії США неприхованого гомосексуаліста було обрано до вищого органу влади штату, а компанія АТ&Т стала здійснювати щодо секс-меншин політику рівних можливостей. Тоді ж медичні працівники Австралії і Нової Зеландії вилучили гомосексуалізм із списку психічних захворювань, в Нідерландах було скасовано дискримінаційні правила при вступі представників секс-меншин на військову службу.
У 1975 р. медична асоціація США рекомендувала органам влади визнати право сексуальних меншин на укладення одностатевих шлюбів, а через рік, під час президентської виборчої кампанії, політики заговорили про необхідність захисту прав секс-меншин.
Через два роки влада Сан-Франциско запроваджує до програми сексуального виховання школярів інформацію про секс-меншини і проводить перший у світовій історії кінофестиваль геїв і лесбіянок.
