“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

Отже, кінцева мета атаки на націоналізм — знищення національних кордонів, світ без кордонів, єдиний світовий уряд. Представники “Нового Віку” — гуманісти, комуністи, масони — хочуть мати єдиний світовий уряд. Вона впевнені, що досягнуть своєї мети, оскільки створюють умови, які переконають людей, що їм слід прийняти світовий уряд, коли вони його запропонують.

Сімейний союз, право володіти приватною вдасністю, національні кордони, право вірити в Бога-Творця — всі ці переконання будуть зруйновані, тому що світ має отримати світовий уряд, який підтримують змовники з таємних товариств і нових релігійних груп.

Ворога визначено. Його уособлення — церква, сім’я, націоналізм, патріотизм і право поклонятися Богу. Залишається тільки віра в Люцифера, бога нового світового порядку, “Нового Віку”. І вірять у нього комуністи, масони, ліберали, які прагнуть дати світові єдину релігію, що ґрунтується на вірі в людину, в силу її розуму.

Сьогодні люди вже можуть дізнатися, що новий світовий уряд і релігія, яка його підтримує, запропонують світу:

1. Знищення сім’ї. Діти виховуватимуться суспільством у державних закладах.

2. Знищення права на приватну власність — вона перейде до компетенції уряду.

3. Релігійні люди стануть об’єктами суворого депрограмування. А тих, хто не відмовиться від своїх переконань, кинуть у концентраційні табори або знищать, тому що сам акт поклоніння Богу стане злочином.

4. Перестануть існувати національні кордони. Замість міського, державного й національного урядів буде єдиний світовий уряд.

Тож залишилося відібрати тих, хто прийме світовий уряд і новий світовий порядок, який не за горами. Тільки переконані зможуть вижити.

Із дехристиянізацією США відбувалася й сексуальна революція, відгомін якої чути й сьогодні. Нещодавно газета “Нью-Йорк пост” розповіла, що серед учнів однієї з початкових шкіл Вашингтона, головним чином серед 10— 11-річних дівчаток, популярна зовсім не дитяча гра. Вони нанизують на руки десятки різнокольорових гумових кілець, які називають “сексуальними браслетами”, — дюжину їх можно купити в магазинах дрібниць за долар. Юні леді придумали для кожного кольору кільця своє значення. Чорний — статеві зносини, синій — оральний секс, білий — поцілунок з представником тієї ж статі, зелений — секс на планері і т.д. Певні відтінки означають певні сексуальні позиції. І це лише початок. Далі — гра, що має назву “Snap!” (“Зірви!”). Якщо хлопчик зірве якийсь браслет, то залежно від кольору отримає від його власниці “купон” на здійснення відповідного сексуального акту. Це захоплення поширюється зі швидкістю епідемії — від однієі подружки до іншої, і ось уже вся школа заражена[96].

Такі плоди культурної революції у ще не так давно пуританській країні США, де цнотливість дівчини, її скромність надзвичайно цінувалися суспільством.

Пік сексуальної революції у США і Західній Європі припав на 50—60-і роки. У 1953 р. вийшов у світ порнографічний журнал “Плейбой”. Його видавець Х’ю Хефнер (іудей по матері) спочатку не мав надій на успіх у пуританській Америці. Однак невдовзі став одним із найбагатших у США, а його ім’я потрапило до списку найвпливовіших людей ХХ ст. Незабаром Америка була наводнена журналами і газетами такого типу. Сексуальну революцію підтримали майже всі найвпливовіші засоби масової інформації США і Європи. Американцям і європейцям нав’язувалася думка, що “свобода сексу” — це те головне, що потрібно сучасній людині, а ті, хто сповідує принципи християнської етики, — ретрогради, які не розуміють усіх радостей життя.

Порно- і секс-бізнес стали потужними галузями економіки Заходу. Крім будинків розпусти і сутенерських організацій, з’явилися тисячі секс-шопів, магазинів порнографії, секс-кінотеатрів. У середині 80-х років вартість порнопродукції в США становила 7 млрд доларів[97].

Особливою сферою порнографії стала дитяча порнографія. До дитячого порнобізнесу в США щороку залучають 600 тис. дітей віком від 3 до 18 років, а загальна сума прибутків від нього — 2—3 млрд. доларів[98].

“Усі найбільші порновидавництва і кіностудії очолюють євреї:

“Каденс Індустрі” і “Куртіс компані” (Ш.Фейнберг) — порнографічні журнали й видання “Пентхаус”, “Пентхаус Леттерс”, “Герлс оф пентхаус”, “Форум”, “Генезіс”, “Сванк”, “Велвєт”, “Варнаейншс” та ін.;

“Ампер корпорейшн” (Г.Фрідман) — порнографічні журнали й видання “Клаб”, “Інтернешнл клаб”, “Фокс меґезін”, “Леттерс”, “Лайв” та ін.;

“Варнер коммунікейшн” (С.Росс) — порнографічні журнали й видання: “Плейбой”, “Плейґерл”, “Плейбой спешл”, “Черрі”, “Оуч”.

Порнографічні ділки створили сотні порнографічних телеканалів, їх офіційними передплатниками стали понад 2 млн американців[99].

Сексуальна революція звільнила західний світ від “християнських забобонів”, надала повну свободу для розпусти й содомітства. Після двох тисячоліть християнської етики сучасне населення США і Західної Європи у стосунках чоловіка і жінки повернулися до первісного стану з раннім статевим життям і зґвалтуваннями. Серед молоді зґвалтування — масове явище. Із 500 тис. жінок, яких щорічно ґвалтують у США, 75 % — дівчатка й дівчата до 21 року. З початку сексуальної революції і до 80-х років коефіцієнт зґвалтувань (кількість згвалтувань на тисячу жінок) у США зріс у сім разів[100].

Для молодих американців “статеве виховання” починається з перегляду порнофільмів, у яких “ролі виконують” накачані