Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

територію, яку потім назвали Волинню, до Київської Русі… (Т. 12. — С. 485).(обратно) 15

Відомості про те, що дуліби перебували «під впливом» великоморавської держави, потім опинились у складі племен, які утворювали Київську Русь і вже у 907 році брали участь у поході київського князя Олега на Візантію.

(обратно) 16

Henryk Wierciński. Ziemia Chełmska i Podlasie. — Warszawa, 1919.

(обратно) 17

Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 9 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Холмі 21 червня 1959 року).

(обратно) 18

Źródła Dziejowe. Т. XVIII. Część II. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; Т. VII. Część II. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. — Warszawa, 1903.

(обратно) 19

Latopisiec Litwy і kronika ruska. — Wilno, 1827. — S. 114–115.

(обратно) 20

Albin Koprukowniak. Rewolucja 1905 roku w powiecie chełmskim // Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 103 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Холмі 21 червня 1959 року).

(обратно) 21

Це фрагмент Галицько-Волинської Хроніки: Літопис Руський / За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. — К, 1989. — С. 392.

(обратно) 22

Ярослав Дашкевич. Для кого дорога у нікуди? Про польсько-українські відносини у минулому та сучасності // Україна — наука і культура. — К., 1993. — № 26–27. — С. 53–73.

(обратно) 23

Ernest Skalski. Sami swoi we własnym domu // Gazeta Wyborcza. — 1993. — 2–3. 10.

(обратно) 24

Michał Fijałka. 27 Wołyńska Dywizja Piechoty AK. — Warszawa, 1986. — S. 46.

(обратно) 25

Виступаючи у травні 1992 року на пленарному засіданні польсько-української конференції у Кам'янці-Подільському, я зауважив, що є ще у Польщі такі історики, як Едвард Прус, які розпалюють ненависть між народами. Відповіддю було загальне обурення, мені пояснювали, що таких порівнянь не можна робити, бо вони принижують, що це є винятковий випадок, що цього «експерта» ніхто на жодну конференцію не запрошує і т. д. Але, на щастя, численнішою є група тих, хто намагається будувати приязні стосунки.

(обратно) 26

Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939–1944. — Lublin. — 1982. —. 185,188.

(обратно) 27

Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939–1944. — Lublin, 1978. — S. 180.

(обратно) 28

Євген Пастернак. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. — Вінніпег — Торонто, 1968. — С. 279.

(обратно) 29

Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939–1944. — Lublin, 1978. — S. 106, 368.

(обратно) 30

Wsiewołod Wołczew. Przyczynek do stanowiska ugrupowań obozu londyńskiego na Lubelszczyźnie wobec kwestii ukraińskiej // Z dziejów stosunków polsko-radzieckich: Studia i materiały. — Warszawa, 1969. — T.V.

(обратно) 31

E.Gronczewski. Wspomnienia «Przepiórki». — S. 112–114.

(обратно) 32

Wsiewołod Wołczew. Przyczynek do stanowiska ugrupowań obozu londyńskiego na Lubelszczyźnie wobec kwestii ukraińskiej // Z dziejów stosunków polsko-radzieckich: Studia i materiały. - Warszawa, 1969. — Т. V. - S. 161–169.

(обратно) 33

П.Ісаїв, В.Кубійович. Перемишль — гасло в Енциклопедії українознавства. — Париж — Нью-Йорк, 1970. — С. 2006.

(обратно) 34

Андрій Кігічак. Населення Перемишльщини напередодні Другої світової війни // Перемишль — західний бастіон України. — Нью-Йорк — Філадельфія, 1961.-С. 151.

(обратно) 35

Joannis Długossii. Historiae Polonicae. — Libri IV. — S. 148–149.

(обратно) 36

Лев Шанковський. Дії УПА і українського збройного підпілля на терені Перемишльщини 1944–1947 рр.// Перемишль — західний бастіон України. — С. 180–209.

(обратно) 37

УПА на Волині налічувала тоді понад 30 тисяч членів, з них понад 10 тисяч бойового складу, решта — господарські підрозділи, вишкіл та самооборона. За оцінкою польської радіостанції «Світ» з Англії чисельність УПА у березні становила б тисяч, а в серпні — 30 тисяч.

(обратно) 38

Sztandar Ludu. - 1945. - № 85.

(обратно) 39

Dwutygodnik literacki