Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

430

16. Др. Матвій Стахів, цитована праця, ст. 165.

(обратно) 431

17. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 48.

(обратно) 432

17а. Др. Матвій Стахів. цитована праця. — Скрентон, 1963. т. З. ст. 32.

(обратно) 433

17б. Там же. ст. 223.

(обратно) 434

18. Др. Матвій Стахів. цитована праця. — Скрентон, 1963, т. 2, ст. 164.

(обратно) 435

18а. Олександр Удовиченко. Третя Залізна Дивізія. — Видавництво "Червона Калина", Нью-Йорк, 1971, ст. 97.

* Навіть Енциклопедія українознавства Наукового Товариства ім. Шевченка у статті про Болбочана зовсім не згадує першого арешту, лише зазначає, що на Правобережжі він вже не займав командних постів. — Париж — Нью- Йорк, 1955, т. 1, ст. 152.

(обратно) 436

18б. Остап Войнаренко. До нової Полтави, — Нью-Йорк, доповнене видання, 1955, ст. 145 і там подане джерело.

(обратно) 437

19. Полк. Іван Дубовий, цитована праця.

(обратно) 438

20. Полк. Іван Дубовий, цитована праця.

(обратно) 439

20а. Остап Войнаренко, цитована праця, ст. 96.

(обратно) 440

21. Олександр Вишнівський. цитована праця, ст. 48–49.

(обратно) 441

22. Там же, ст. 49.

(обратно) 442

22а. Борис Мартос. Оскілко і Болбочан. — Видавництво д-р Петро Белей, Мюнхен, 1958, ст. 25–26.

(обратно) 443

22б. Петро Солуха. Винниченко і Шаповал Микита по допомогу до Москви — до Леніна! — "Батьківщина", Торонто, ч. 12, 11 липня 1970.

* Тут можна додати, що Осадний Корпус і його командир Є. Коновалець мали великий вплив серед урядових кіл УНР. Деякі джерела твердять, що в той час Коновалець був свого роду диктатором і "що нічого не робилось проти волі отамана Коновальця". Тому П. Солуха приходить до висновку, що "от. Коновалець також погодився на арешт полковника Болбочана". Петро Солуха. цитована праця.

(обратно) 444

22 в. Остап Войнаренко, цитована праця, ст. 246.

(обратно) 445

23. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 49.

(обратно) 446

24. Там же. ст. 50.

* Про політичний оідділ, що провів обшук в помешканні дружини Болбочана, Є. Коновалець пише таке: "Що ж торкається роботи політичного відділу Осадного Корпусу в Києві, то вповні під цею діяльністю підписатися не можна. Річ у тому, що передусім на чолі цієї установи стояла людина [Юліан Чайківський — Я.Ш.], яка звела наші надії… його діяльність після чар торійської катастрофи, а саме його "сповідь" перед більшовиками, що полягала в оголошенні оклевечуючих ревеляцій на його колишніх товаришів по зброї, говорить дуже багато про його особу. Безумовно, що відповідальність за вчинки членів організації паде на всю організацію". Полковник Євген Коновалець. цитована праця, ст. 26.

До речі, Чайківський загинув на службі ЧК. І. Мазепа. Україна в огні й бурі революції 1917–1921.— Видавництво "Прометей", т. 1, ст. 84.

(обратно) 447

25. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 50.

* Полковник Олександр Шаповал твердить, що саме він допоміг Болбочанам переїхати до Галичини. Лист від 28 лютого 1954 року, з архіву полк. Петра Содоля-Зілинського.

Б. Мартос пише, що полк. Коновалець перевіз Болбочана до Станіслава. Дивись його цитована праця, ст. 25.

З того виходить, що обидва старшини допомагали Болбочанові виїхати до Галичини.

(обратно) 448

25а. Лист сот. І. Барила, цитована праця, — "Батьківщина", Торонто, ч. 10, 29 травня 1971.

* Можна піддати критиці політичну свідомість от. М. Григоріїва (в деяких матеріалах — Григор'єв), одначе не можна сумніватися щодо його військових здібностей. Порвавши з Директорією, от. Григоріїв з своїм відділом, що нараховував приблизно 10000 повстанців, розпочав бойові операції на півдні України, де раніше висадилися війська Антанти. Сили французів і їх союзників становили приблизно 50000 вояків. На відміну від уряду УНР, що вважав французів непереможною силою і намагався дійти до порозуміння з ними, от. Григоріїв розпочав наступ на Миколаїв, що був у руках грецьких частин, і змусив їх відступити до Одеси, де був штаб десанту. Опинившись в небезпечному становищі, французи і їх союзники залишили Одесу 11 квітня 1919 року. Згодом от. Григоріїв порвав з більшовиками і проголосив себе отаманом України. Більшовики, усвідомлюючи серйозну загрозу в їхньому запіллі, зосередили значні сили, щоб знищити повстанців. От. Григоріїв був змушений перейти на терен операцій анархіста Нестора Махна з метою проводити