Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

свого перебування в Києві був начальником французької розвідки. Українська РСР в період громадянської війни, цитована праця, ст. 126.(обратно) 409

36. Сергій Мазлах і Василь Шахрай. До хвилі,— Нью-Йорк, видавництво "Пролог", 1967, друге видання, ст. 36.

(обратно) 410

1. Полковник Євген Коновалець. Причинки до історії Української Революції.— Прага. 1928, ст. 28.

(обратно) 411

2. Там же. ст. 20.

(обратно) 412

3. Роман Млиновецький. "Історія українського народу. — "Українське Наукове Видавництво". Мюнхен. 1953, ст. 485.

(обратно) 413

4. Там же.

(обратно) 414

4а. Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. — "Хліборобська Україна", Відень, 1922–1923, книжка четверта, ст. 225–227.

(обратно) 415

4б. Лев Шанковський. Нарис історії Січових Стрільців. — "Український історик", Нью-Йорк — Мюнхен, 1969, ч. 4, ст. 104.

* О. М. Андрієвський пише, що "Корпус Болбочана загинув внаслідок зависті Січовиків, нездібності штабу С. Петлюри, більшовицької пропаганди; все це створило наклеп, що Болбочан хоче перейти до Денікіна". О. М. Андрієвський. Наша демократія. — "Нація в поході", Берлін, 1941, ч. 3–4, ст. 7.

(обратно) 416

4в. Петро Солуха. Договір з Москвою проти гэтьмана Павла Скоропадського. — Накладом автора, 1973, ст. 138 і там подане джерело.

4г. Як зазначає В. Андрієвський, полк. Болбочан цінував ерудицію, організаційний хист і патріотизм М. Міхновського. "Жаль, що я не був знайомий з хліборобами-демократами бодай ще у Полтаві. Якби хлібороби-демократи і такі люди, як Міхновський, тоді допомогли мені, то я певний, що багато дечого ще можна було врятувати!" Віктор Андрієвський. Микола Міхновський. — "Визвольний Шлях", Лондон. 1974, ч. 6, ст. 611.

4д. Др. Матвій Стахів. Україна в добі Директорії УНР, — Скрентон, 1962, т. 1, ст. 205–206.

(обратно) 417

5. Олександр Вишнівський. Повстанський рух і отаманія. — Детройт, 1973. ст. 45–46.

* Справжнє прізвище Волоха — Волохов. Роман Млиновецький, цитована праця, ст. 490.

** Роман Млиновецький пише, що начальник Київської Військової Округи Михайло Шинкар призначив С. Петлюру отаманом Гайдамацького Коша Слобідської України. Отже Кіш вже був сформований, коли до нього прибув Петлюра. Роман Млиновецький Нариси з історії українських Визвольних Змагань 1917–1922, т. 2, на правах рукопису, 1966, ст. 127.

(обратно) 418

6. Олександр Вишнівський. цитована праця, ст. 47.

(обратно) 419

7. Там же.

* У березні 1918 року, коли Окремий 3anoj озький Загін було переформовано в Запорозьку дивізію, Гайдамацький Кіш увійшов до її складу як 3-й Гайдамацький полк під командою полк. Сікевича.

(обратно) 420

8. Петро Дорошенківець. Рябий Омелько. — Календар-Альманах Канадійського Фармера, Вінніпег, 1967, ст. 57.

(обратно) 421

9. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 47.

* Правдоподібно, що ген. Вишнівський не мав доступу до листа сот. І. Барила і тому він, як багато інших дослідників, вважає, що Волох провів арешт самочинно.

Такого помилкового погляду відносно "самочинного" арешту також дотримуються автори, серед них і Роман Млиновецький. Нариси з історії українських Визвольних Змагань 1917–1918 pp. — Торонто, 1973, друге видання, т. II, ст. 486.

(обратно) 422

10. Др. Матвій Стахів. Україна в добі Директорії УНР, — Скрентон, 1963, т. 2 ст. 109.

(обратно) 423

11. Лист сот. І. Барила до ген. Омеляновича-Павленка. — "Батьківщина" Торонто ч. 10, 29 травня 1971.

(обратно) 424

11а. Гражданская война на Украине. — Издательство "Наукова Думка", Документ № 61G, Киев. 1967. ст. 539–540.

(обратно) 425

11б. Остап Войнаренко. "Самостійник" Петлюра. — "Батьківщина", Торонто, ч. 13–14, 17–31 липня 1971 і там подане джерело.

(обратно) 426

12. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 48. 12а. Сергій Шемет. цитована праця, ст. 226.

(обратно) 427

13. Лист сот. І. Барила, цитована праця. — "Батьківщина", Торонто, ч. 6, 27 березня 1971.

(обратно) 428

14. Полк. Іван Дубовий. Спогади (неопубліковані). З архіву полк. Петра Содоля-Зілинського.

* 3 приходом до влади Директорії, уряд УНР скасував військові ранги і командири одержали "демократичне" звання отаманів.

(обратно) 429

15 Лист сот. І. Барила, цитована праця. — "Батьківщина", Торонто, ч. 6. 27 березня 1971.

(обратно)