Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

просить його бути в час акту, що має доконатись*15. В иншій пісні говориться, що хор був у бога, молився богові та св. Понеділкові (весілля звичайно буває в неділю), просив їх, щоб вони допомогли провертіти дірку ЇІ6. У двох варіянтах ше иншої пісні налякана дівчина скаржиться матері, що її ведуть до камори, каже, що молодий намагається доконати на ній певний акт... Мати підбадьорює дочку, кажучи в першому варіянті (Чуб., № 1279): »Цить, доню, він боже думає»; а в другому (Бердичівський повіт) - що це так піп нака зуеа'7.

Роди, Боже, жито.

На корінь корнистий.

На колос колосистий.

Ой, наша дівчнна мала,

Навстоячки жито жала,

Навлежачки хлопцям

Далі, переходячи до аналізу почувань молодої, зляканої та засоромленої, хор, порівнюючи її почування з необхідністю увійти в холодну воду в річці, радить їй добре підійняти свою одежу, іти в воду, не боячись холоду, бо її засоромлення буде добре нагороджене тріумфом, який вона матиме, довівши своє дівоцтво (Чуб., № 1271).

Підійшовши до комори, дружко та молодий спиняються перед дверима, а молоду заводять туди свашки та починають її зараз же роздягати. Дуже рідко, як-от у Чигиринському повіті на Київщині, це доручають дружкові, але тоді він роздягає обох молодих; ше рідше, як це роблять у Мнхалкові на Міншнні, молодий сам береться за це. Свахи цілком роздягають молоду, вона зостається гола, «як маги ії на світ породила»; вони виймають їй навіть сережки з вух, здіймають перстні тощо. її обшукують дуже уважно Свахи доводять свої старання до останньої міри: вони мацають у неї під пахвами, обшукують її зачіску, розпускають навіть волосся, розчісують його гре-бінцем*'18, шукають в вухах, скрізь, як це ми читаємо в одному з невиданих рукописів, звідки ми й запозичили всі ці подробицігі9. З такою самою старанністю вони обдивляються її одежу та нову сорочку, приготовану спе-ціяльно для цієї нагоди; все це, щоб запевнитись, що ніде немає зав'язаних узликів, голки ані жадного нншого тонкого знаряддя чи икого-небудь про-торга, що ним можна зробити прокол. Звертаючись до свідоцтва Боплана, можна гадати, шо в XVII ст. звичай цей був регламентований ще суворіше; «Коли настає час класти молоду, споріднені з молодим жінки беруть її та ведуть до окремої кімнати, де роздягають її до тіла, обдивляючись її з усіх боків, між пальцями ніг, в инших частинах тіла, щоб пізнати, чи не сховано де крови, шпильки чи бавовни, просякнутої яким-небудь червоним настоєм, і коли вони знайдуть щось таке, настає у весіллі неспокій та велике заворушення; але коли вони не знайдуть нічого, вони вдягають її в гарну бавовняну (?) сорочку, білу та нову, потім кладуть її між двома ковдрами і вводять роздягненого молодого, щоб лягав з нею» ї!0.

Скінчивши огляд та надягнувши на дівчину нову сорочку, одна з свах іде з комори, здіймає з молодого шапку та вдягає на молоду. Молода, не маючи на собі нічого, крім своєї сорочки та шапки молодого, чекає на нього в цьому костюмі. Тоді дружко та піддружий, взявши молодого за руки, урочисто ведуть його в комору до молодої. Молода тричі вітає молодого. Потім його роздягають, і він підлягає так само дуже старанному обшукуванню, все для того самого — знайти якийсь вузлик чи ироторг. Ритуал вимагає, щоб молодого роззула молода. В одному з чобіт вона знаходить кілька монет, що їх завчасно туди покладено. Як свідчить Калиновськнй. в XVII ст молодий вдаряв свою жінку халявою 221. Нині, навпаки, по деяких місцевостях молода мусить бити свого чоловіка (Чуб., ст. 653). Тим часом свахи співають пісню, де робиться натяк на вільний вибір дівчиною; стоячи перед необхідністю скоритись цьому привабливому для неї звичаєві, дівчина каже:

Роззуватиму,

Кого знатиму;

Ледачого обійду,

Не займатиму .

Нарешті молодим кажуть лягти на ліжко, і після того всі відходять, примовляючи: «Не лінуйтесь же тут, людей не воловодьте!