Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
На цілій східній Україні, на Лівобережжю, молоді лишаються в коморі стільки часу, скільки треба для шлюбного єднання, а на Правобережжі, на західній Україні, вони зостаються там цілу ніч і виходять звідти тільки другого дня рано. Тільки в кількох повітах, що межують з самим Дніпром та наближені до лівого берега, додержують лівобережного звичаю. У першому випадку дружко, після умовного сигналу (молодий стукає в двері або кидає свого чобота), всіх про це сповіщає. Тоді, взявши меч, ідуть до комори, щоб вивести звідти молодих. В деяких місцевостях, однак нечисленних, молодий.
подавши сигнал, ховається; подекуди, не так часто, він, навпаки, ховає молоду і мусить дати кілька копійок тому, хто її знайде. (Потім ми скажемо ширше про ці два звичаї). Свахи скидають з молодої сорочку й дають їй ту, іцо вона мала на собі перед тим; вони також надягають їй шапку молодого. У випадку, коли є докази її дівоцтва, молода мусить співати таку пісню:
Темного лугу калина.
Доброго батька дитина;
Сім літ по ночах ходила.
Цноту з собою носила;
Купували купці— не продала,
Прохали хлопці— вона не дала;
Шовком ніженьки зв’язала,
Свому Івану держала.
(Бердичівський повіт на Київщині).
Потім, згідно з тим чи иншим звичаєм, шо існує в даній місцевості, молодим дають спокій або урочисто виводять їх перед гостями. В першому випадку молоді зостаються сидіти на постелі, і їм приносять на вечерю печену курку 227 — страва, встановлена ритуалом, — хліба та доброї горілки. А тим часом сорочку молодої тріумфально несуть до хати й показують усім присутнім. У другому випадку молода вбирається у повний свій одяг. Сам молодий надягає їй на голову очіпок, свахи покривають її наміткою і до намітки додають червоний вінок, або, коли дівоцтво її не доведено, зелений вінок. Потім дружко бере меча та йде з комори; молоді ідуть за ним у парі молодий праворуч, а позаду цілої процесії свахи, що несуть сорочку (тепер уже сорочку носять дуже рідко). В деяких місцевостях иноді сам молодий несе сорочку на голові. Підійшовши до хати, дружко стає перед дверима сіней, а молода, коли вона дала доказ своєї «чесности», стоячи на порозі, співає ще раз пісню, зазначену вище. Потім дружко вводить молодих у хату, а свахи йдуть за ними, повторюючи пісню, яку щойно співала молода. Після того (коли це взагалі робиться) свахи показують сорочку «з калиною» батькам молодого, передають її далі старості, що, ставши на лаву та закривши рушником образи й попросивши благословення у всіх «показати дівочу красу», дає всім подивитись на шлюбну сорочку. «Подивіться, пани родичі, от на цю кошулю... Дай, боже, щоб і вони за своїми дітьми діждали такоїі» Діставши таким способом безперечне підтвердження дівоцтва, захованого молодою жінкою аж до шлюбу, присутні виявляють несамовиту радість: починають верещати, скакати по лавках та столах, бити посуд тощои®.
В XVII столітті все це відбувалося ще з більшою урочистістю. «Коли вони (молоді) зостаюты-я вдвох на самоті,- оповідає Боплаи, вони засувають фіранки, а тим часом більшість присутніх на весільному бенкеті приходить до кімнати з дудками, танцюючи з чаркою в руках; жінки танцюють та скачуть, плескаючи в долоні, начебто вони в усіх точках виконали шлюб; в щасливому випадку, коли вона (молода) дасть ознаку, зараз же всі присутні скачуть та илещуть руками і радісно кричать; батьки молодого увесь час чатують коло ліжка, сподіваючись почути, шо там робиться, чекаючи на хвилину, коли відсунути фіранки, як скінчиться комедія; і тоді вони (молоді) негайно дають білу сорочку, і коли знайдуть на ній ознаку дівоцтва, тоді аж хата ходить од несамовитих покликів, іцо ними виявляється радість та задоволення цілого роду з підтвердження цього факту» т.
Але коли сорочку не показують (а це тепер буває дедалі все частіше), то молода, проспівавши пісню, яка стверджу« її чистоту, іде з своїм чоловіком до його батьків, що чекають на молодих, сидячи на лаві біля печі і тримаючи кожний в руках хліб. Старший боярин знову просить тричі у старости благословення дітям привітати своїх батьків. Молоді вітають їх, а вони благословляють їх хлібом. Потім молодих садовлять за стіл і частують наливкою та ритуальною печеною куркою. Тільки в західній Україні ця регламентована страва замінена на вареники з сиром. Дуже рідко буває, щоб гості розходились зараз же після вечері. Звичайно новина про чистоту молодої викликає, як це вже зазначено вище, велику радість; люде несамовито радіють, і бенкет стає справжньою оргією, що відбувається в супроводі танців та співів, цілком еротичних, які, без жадного сумніву, являють собою відгомін стародавнього фалічного культу.
Звичаєва перезва і є тою оргією, що починається після виходу молодих з комори (в тому разі, коли їх лишають там перебути цілу ніч, одкладається до другого дня). Розглядаючи цей звичай, ми довше спинимося на цих піснях і танцях та спробуємо їх простудіювати; а тепер ми обмежимося тільки зазначенням тих пісень, що виявляють радість з приводу єднання, яке дало змогу констатувати дівоцтво молодої. В них також переховується багато слідів дуже давньої епохи та культу органів відтворення, шо його христіин-ство злегка затушувало, як це ми вже бачили. В пісні, що її занотував Максимович, говориться;
Ой ішов дощик кропнистий.
Ой уродив чернчик зернистий.
Не уміла й Уляна красити,
Мусіла Івана просити;
А наш Іван, молодець.
Рубав березу під корінець.
Рубав же її й не зрубав.
Гнув же її й не зігнув,
Вліз на вершок та розчахнув.
Ой їдь, родоньку, не бійся,
У червониї чобітки обуйся,
Топчи вороги під ноги...
Лайте нам рушників з торочками,
А ми дамо сорочку з квіточками.
(№ 12).
А в покоїку за двірочками Стоїть постелька з подушечками;
На тій постельці .Маруся лежить.
Між ногами.......держить.
Ой треба добре Марусі просити,
Щоб дала.......зажити.
(Чуб.. № 1592).
У численних приспівках, завше дуже веселих, знаходимо той самий
сюжет:
...чи не плачеш ти?
І матері чи не скажеш ти?
— Коли б я казала.
То я б тобі не давала.
(Максимович).
«На сволоку паук ткав паутину та й упав на ліжко; на тому
