Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
ПІснІ, то їх співають свахи, дуже точно трактують сюжет На запитання молодої: «Куди везете мене? Що хочете зробити зі мною?» — вони відповідають руба: «Ми веземо тебе на тік, на тік разом З парубком, бравим молодцем» '**. Переїжджаючи повз церкву, молода зіскакує з воза Й біжить до церкви; гам вона вишукує в стіні яку-небудь щілинку й кидає туди дрібну грошину В українців, що були масами переселені до Саратовської губернії, молодий цілує церковний замок, для чого — про цс ми скажемо далі
9
Молоді в хаті молодого. Хатнє вогнище. В коморі. Перестороги. Українські весільні пісні (epithalames).
Роззуття молодого. Весільна вечеря. Урочистість постелі. Оголошення дівоцтва. Докази. Посольство до матері молодої.
В той час. як молоду виряджають з її хати та поїзд рушає в дорогу, в хаті молодого роблять приготування до прийому молодих — жданки. Мати молодого скликає сусідів, всі сідають за стіл, їдять, п’ють та співають, чекаючи на прибуття поїзду. «Топи, мати, піч трохи пізніше, чекай на сина, що привезе хорошу невістку, оздоблену вінком з рути». «Гей, ви, півні, не співайте зарані, співайте пізніше, бо наш староста їде зі Львова». «Грицько спати йде в садочок, а з ним і Маруся, несе вишні та черешні, яблуко в подушку...» «Веде шпачок свою жінку, завів у коногілю... Бідна жінко, матимем злидні:
,м О- Rosikiewki, op. cit., 38—39
«Кіевская Старина», іШ, II. 394 395
Münch, op. eit-, 131.
будуть ДІТИ, буде Д60€, три, чотири, шість, сім,— усіх десять. Треба іти до попа, питати, як звати? Грицько н Стецько, Гаврило та Данило, Іваи та Степан, Денис та Фетис, усіх дев’ять»..
Коли з'являється молода, починають співати: «До нас, до нас! У нас весело й гучно; у нас вітер мете хату, сонце хліб нам пече, сама вода ллється в бочку, бо такі у нас звичаї» '**.
Прийом молодих у хаті молодого цілком одповідає тому становищу, яке мусить займати в екзогамічній громаді дівчина, вихоплена з чужого роду. Передусім молода мусить перейти через очищення, щоб розвіяти сліди магічної сили, що вона могла дістати від своїх з ріжною метою, починаючи від свого увільнення аж до поневолення чоловіка Тому молоду та цілий її поїзд переводять через вогонь '**. Ще нині, коли весільний поїзд наближається до хатн, запалюють перед хатою багаття, — чи просто трохи соломи,— і заставляють проїхати воза з молодими через нього. В деяких місцевостях цей звичай замінено тим, що йдуть назустріч поїздові з походнями чи просто з шматками запаленої смоли; иноді також окроплюють поїзд водою IW. У бойків, у Галичині, молода не злазить з воза звичайним способом, а стає на дишель (все одно, чи їдуть кіньми, чи волами); дійшовши до кінця дишля, вона злазить на землю .
Потім починається прийом молодих батьками молодого, що виходять на поріг хати з хлібом та сіллю. Церемонія ця також має риси релігійного характеру давніх часів. На Поділлі мати молодого питає свою невістку: «З чим ти йдеш до мене?» — «З хлібом, та сіллю, та з твоїм сином»,— одпо-відає молода, і після того вона обмінюється хлібом зі своєю свекрухою. В деяких місцевостях скидають потім з молодої намітку і кладуть цю намітку на піч '**, Увійшовши в хату, молода зараз же приносить першу жертву пенатам свого нового дому і тим приєднується до культу родини свого чоловіка: вона кидає у підпіччя чорну курку 100, заховуючи при тому ритуальне мовчання Екзогамічний характер шлюбу та ворожі почуття молодої до її нової родини виявлені не тільки в цьому звичаєві мовчання, але також і в народному забобонові, що коли, пускаючи курку в підпіччя, молода встигне зирнути туди і в той самий час висловить у думці бажання, щоб свекруха вмерла, то та конче-таки вмре того самого року. Через те в деяких місцевостях, маючи це на увазі, щоб запобігти цьому, гасять у хаті всі вогні перед прибуттям молодих, а жінки стають перед піччю, щоб не моЖна було в неї заглянути. Тоді молода, ввійшовши до хатн, в пітьмі застелює стіл скатіркою, що вона її принесла з собою, і кладе на стіл свій хліб; потім пускає під стіл курку, а образ, принесений з рідної хатн. кладе на лаву. Виконавши все це, вона перескакує через стіл І сідає на покуті. Тоді засвічують свічки, й усі сідають за стіл Иноді також свекор, зустрічаючи невістку, дає їй шматок цеглини з печі чи сирого буряка тощо. Молода все кидає на землю. Це звуть приохочувати молодуш. що. без жадного сумніву, виявляє сліди екзогамії. У східній Україні, нк і в багатьох инших місцевостях, хор радить не лякати щойно приведену молоду: «Не робіть гомону, не лякайте; нехай наша пере-пілонька переймає соловейкові звичаї» ма.
Прилетіла сова,
Сіла собі на покуті У червоних чобіточках.
Не кишкайте, не полохайте,—
Нехай собі привикає,
Хліба-соли поїдає Та додому не тікає.
(Чуб., № 1246 та ин.).
У гуцулів, коли молода сідає до столу, їй дають хлопчика, якого вона мусить посадовити собі на коліна, щоб перша дитина в неї була також му-жеської стати 204. Після того дружко, взявши трохи сиру в хустину, стає на лаву чи на ліжко і вдає, що він наймає робітників на службу молодій, він дає кожному з них на задаток шматочок сиру і відзначає вуглиною на сволоції05.
Найчастіше, однак, просто приводять молодих до хати та садовлять їх на посаді. Тоді хор співає:
Циіт калиноньку ломить.
Сон головоньку клонить,
Підіте, постеліте.
Спатоньки положіте...
Стелимо дві подушки,
Де ляже дві душки.
Спіте, дітоньки, чутко.
Бо трете буде хутко.
(Чуб., № 1265, 1274 та ин.).
В нншій пісні хор звертається до матері молодого:
Приїхала молодая, мати,
Де ми її положимо спати.
Положимо на печі, то на печі душно.
На припічку важко, а на землі блохи;
Виведемо її до комори трохи
Дружко га сваха заходжуються слати шлюбну постіль, і це мусить бути конче в коморі. Тільки в граничних повітах на сході України (на Катери-нославщині та в її далеких півпічио-західніх околицях Городенщин.і та почасти Сідлеччина) звичай одступає від загального правила. В першозга-даних місцевостях кладуть молодих
