Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Калинонька наша Маруся Під калиною лежала.

Калину ламала.

Чорним шовком у пучки в’язала.

До батенька слала...

(Чуб., № 1319).

В иншій пісні говориться;

Йде Маруся З ложа.

За нею Матір Божа.

Наложила короночку На її головочку.

(Чуб., № 1326).

Цей образ нагадує протекторку шлюбу — Юнону.

Після урочистого сконстатування дівоцтва молодої в деяких місцевостях практикується звичай, що його значення ми не можемо собі добре з'ясувати, але нема жадного сумніву, що це значення зв’язане з відношенням цього звичаю до стародавнього культу вогню. Цей звичай має назву —смалити молоду. На Київщині (Чигиринський повіт) всі присутні на весіллі, чоловіки й жінки, їдуть за село і там палять вогнище з соломи. П’яні жінки, піднявшись до пояса, скачуть через вогонь, а чоловіки кидають їм навздогін запалені жмути соломи. А дружко в цей час частує всіх горілкою. Це триває досить довго; иноді тут-такн палять солом’яного воза, і це «смалення» не обходиться без того, шоб хто-небудь не попалився більш-менш серйозно2:,|). У Бори-совці на Катеринославщині задовольняються тим, що водять молоду по селі, співаючи та несучи походи і з запаленої костри ки И|,

Після сконстатування дівоцтва молодої насамперед дбають про те, щоб сповістити її матір. З цією метою призначають спеціальне посольство, особливо коли родина молодої не представлена офіційно (згідно зі звичаєм, батьки молодої не можуть ні проводжати своєї дочки до хати молодого, ні бути присутніми вечором на весіллі). Батьки молодого наливають в пляшку ліпшої горілки, найчастіше червоної наливки, чіпляють до неї пучок.калинових ягід та кілька колосків збіжжя і пучечок калини. Перев’язують також червоною вовняною ниткою хліб (спечений одночасно з короваєм) і все це разом посилають матері молодої, найчастіше через братів молодої або через осіб, надісланих для того від її матері. В багатьох місцевостях цю візиту до матері молодої роблять всі гості, яа чолі з дружком, що несе сорочку молодої. Явна річ, що ця процесія іде в супроводі пісень:

Спасибі тобі, таточку,

За кудрявую м’яточку,

За запашний васильок,

За твою чесну дитину.

Що вона по ночах не ходила.

При собі сноток носила.

Прохали хлопці — вона не дала.

Купували купці — не продала;

Шовком ніженьки зв’язала,

Свому Іванку калину держала.

— А мій Іванко розограв.

Шовкову ниточку розірвав.

(Чуб., № 1347).

Підійшовши до хати матері молодої, співають:

*** Николайчукь, op. cit.; «Кіевская Старина». 1883, II, 395. Подібний звичай існує також в оренбурзьких козаків: розкладають вогонь біля хати молодої, й усі скачуть через нього (Помомаревъ. op. cit., 68)

Я| Е. П Радакова, Весілля у Борисовці (Рукопис).

Батьки молодої частують усіх гостей горілкою, а коли черга прийде на дружка, він тікає під стіл і, сховавшись таким способом, подає матері покрасу, цебто сорочку молодої, шо він її приніс2М.

Деякий час після того зостаються ше в батьківській хаті молодої, а потім вертаються до хати молодого, де знову п’ють; потім розходяться.

Цей звичай, що його скільки-будь виразних слідів не знаходимо в Західній Європі, практикується в значно більше розвинутій формі в инших слав'ян-ськнх народів: у сербів из, а особливо у болгарів. У Болгарії, другого дня після весілля, коли сконстатовано дівоцтво молодої, посилають її батькам червена ракіа, цебто горілку, забарвлену червоним, трохи сушених фіг та другу половину «агарлику», чи «право батька» (спеціяльна плата за дівоцтво молодої); перша половина мусить бути заплачена перед весіллям, друга половина не платиться, коли молода не була вже дівчиною т. Крім того, також посилають козла чи барана, якому чоло значать червоним, а роги позолочують та оздоблюють яблуками, настромленими на роги. Прийшовши, посли від родини молодого віддають все це батькам молодої, а сам молодий або його боярин забивають скотину *38 і з того м'яса готують обід. Мабуть, можна пояснити цей ритуал, зіставляючи його зі звичаєм кавказь ких горців,— посилати селу молодого кількох баранів та вбивати їх у жертву богам-протекторам села . А гар лик не існує на Україні; можна припустити, що забарвлена горілка, яку дарують батькам молодої з нагоди сконстату-аання її дівоцтва, являє собою слід цього заниклого права, що про нього ми говоритимем далі, а священний хліб, перев’язаний червоною ниткою, заміняє в нас жертву худобою у болгарів та хевсурів.

10

Другого дня після весілля. Сніданок молодої.

Молода іде по воду. Весільний прапор. Червона барва.

Коли молода — не дівчина. Вкриття голови.

В західній Україні, як ми це вже зазначали, молоді зостаються в коморі цілу ніч. Другого дня, дуже рано, відбувається церемонія зводин, цебто вставання молодих. Свахи, дружки, а иноді й мати молодого приходять до комори і, ствердивши дівоцтво молодої, дають їй иншу сорочку, вдягають її в очіпок та намітку, поверх якої кладуть червону бннду пу. У Бердичівському повіті разом із тим вважається конечним, щоб молода мала й червоний пояс .

В українців на Сідлеччині молодий, як ми це зазначили вже вище, коли сваха та бояре входять до комори, ховає свою жінку, і хто її знайде ***, той дістає від молодого викупне. Після того покривають голову молодиці. У бойків. у Галичині, налягають молодій очіпок, посадовивши її на ярмо, яке молодий тримає в себе на колінах 24°. У гуцулів молоду садовлять просто на коліна до молодого141.

Ми вже вказували виїце, як розплітають косу молодої та яким способом вдягають на неї очіпок. Було б більше рації в тому, якби цей обряд одбу-вався вже після того, як молода de facto з'єдналась зі своїм чоловіком Правда, тоді не було б і зворушливої церемонії прощання молодої з своїми дружками. У всякім разі це більше гармоніювало б із самим значенням весілля та його характером, бо ж українське весілля визнає тільки поганські звичаї, тільки з виконанням цих звичаїв воно дійсне, і тільки після реального з’єднання з чоловіком визнають за молодою її права як молодиці. Також і відрізування коси (тепер відстригають тільки кінці волосся) комбінується з актом покривання молодої у тих місцевостях, де цей обряд іцс виконується, а саме на Поділлі та в Галичині.

Після того як молоді вийдуть з комори, а иноді те й перед тим, до них з’являється делегація од матері молодої. Молоді приймають також делегацію дружок, що приносять їм снідання. «Чи знаєте, добрі люде, новину,— співають снідальниці,— Танка дочку загубила, а Горпина близняточка на світ породила: сина й дочку. В вухах їй