Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Вона така добра,

Як дірява торба.

(Чуб., № 1360).

Ти, Васильку, калина, малина,

А на тебе дивитися мило.

Ти, Параско, чорна халяво 249.

Увесь рід покаляла.

(Максимович, № XVII).

В инших піснях допитуються у «нечесної» молодої, щоб вона призналась та сказала, з ким вона грішила до шлюбу: «чи з попом, чи з дяком, чи з піддячим, чи навіть... з собакою». Звертаючись до матері молодої, пісні пропонують їй не з’являтись до товариства:

Edelst, du Méril, op. dt., 167.

Walter K Kelly, Curiosities of indo-european tradition and folk lore, 292—294 m ^ °P- c*t'. 67. note 5.

Про значення цього символу див.: Потебня. Обьясменіе малорусскигь иародныхъ пѵенъ. Il, 9.

Та ходімо до плота.

Та роздеремо кота;

Занесемо під перину Та зробимо калину .

(Чуб., № 1361).

«Під сосною спала, шишка в ... впала; дівка крутилась, вертілась, дівкою бути перестала». (Чуб., № 1361).

Замість того, шоб урочисто покривати молоду очіпком та наміткою. їй співають:

Там на долині Пасла свині.

Мішком обгорнулась,

А ... застібнулась.

(Весілля у Галицькому повіті на Полтавщині).

Зовсім не видко тоді червоної барви. Замість корогви вішають иа ганку брудну ганчірку, а на стрісі хати ставлять старий помийний цебер без дна або зовсім негодяще колесо... Нарешті приходять до батьків «нечесної» молодої, співають їм дуже цинічні пісні, надягають їм на шию солом’яні хомути 2В1, а на голови — діряві відра, частують горілкою з дірявої чарки25ї.

Разом із тим мажуть двері та стіни сажею або дьогтем; словом, стараються всякими способами образити. Всього цього дотримували ще на початку XVII століття. У ті часи молодий міг навіть зректися свосї жінки, коли вона не могла дати доказів свого дівоцтва, хоч би вже вони й були повінчані у церквіг5э- Тепер, коли молода призналась у своєму гріху перед тим, як іти в комору, обмежуються тим, що не співають «добрих пісень» та тим, що червона барва зникає з весільного свята. Крім того, навіть у тому разі, коли брак дівоцтва сконстатовано вже після виходу молодих з комори, молода може просити вибачення у всіх присутніх, і звичайно її звільняють од усіх вищезазначених образ та кажуть їй на потіху: «Нехай тобі бог простить, не ти одна на світі... по цьому люде будуть» 2М. Коли в твердженні Чубинського, що ніби всі ці ганьблнві звичаї вже одійшли до царини переказів, і є певне прибільшення, то все-таки треба визнати, що Іх тепер додержують незвичайно рідко.

Після всіх цих щойно описаних обрядів молоду урочисто ведуть до церкви. щоб виконати над нею релігійний обряд виводу до церкви, а також щоб покрити її. Дружко та піддружі, діставши від старости благословення, кажуть боярам взяти весільну корогву та йти наперед. Сами вони йдуть за ними, несучи збанок з пивом або пляшку горілки, а також ритуальний хліб, що його призначено для священика. Далі йдуть у парі молоді, за ними за-мужні жінки, а на кінець, позаду всіх—музики.

Ідучи, співають пісень, що в них хвалять дівоцтво молодої та славлять той обряд, що має бути доконаний. «Наша молода, як повная рожа; вона втіха цілій родині». «Ми до церкви йдемо, подарунки несемо: жито й пшеницю, на щастя цілої нашої родини...» Коло церкви спиняються, а дружко з піддружим ідуть до священика та просять його перевести акт виводу. Прийнявши подарунки й діставши, крім того, ще трохи грошей, священик іде до церкви. У приділі священик читає перед молодими молитву, а потім бере їх за руки та виводить всередину в саму церкву. Там він читає молитву покривання голови та покриває молоду поверх намітки білим серпанком м Потім вони вертаються додому в тому самому порядку, проголошуючи в піснях, що вони у господа бога бѵлн, молилися богу, святій п’ятниці та святому

щ . О»

понеділку, «щоб провертів дірку» ,

Дуже цікаво, що в деяких місцевостях, коли немає близько церкви, цей обряд ідуть виконувати до криниці. Ідуть в тому самому порядку, як ми це зазначили, ставлять молодих поруч перед криницею і покривають їм голови рушником. Не скидаючи рушника, вони мусять умитись, потім утертись тим самим рушником, що ним вони були покриті; після того вертаються додому 2S7.

У лемків, у Галичині, молоді, умившись в річці, кидали туди дрібні гроші. Молода мусіла втиратись сорочкою свого чоловіка, а він — її сорочкою. Потім молодий брав молоду за руку І водив її туди й сюди по воді, після того молода набирала води й усі вертались додому. «Стародавність цього звичаю, каже Потебня,— безперечна. Існування його наприкінці XII століття було б засвідчене документально, якби вважати, шо слова, які ми читаємо в кінці «Правил митрополита Кирила»: «ми чули, що в околицях Новгороду ведуть молодих до водн, і ми забороняємо це»,— не є пізнішою вставкою» *5 .

m Кіі.іииойсніА, op. сії , ХдрьковскіА Сборннкк ПІ. і71.

ш О Грмша, Весілля в Галицькому noehi (Рукопис) ЧубиискіА. Трудьі эксп.. IV, № 1369 Цікаво зазначити, що в цій пісні, що ямне собою очевидний уривок стародавнього гімну, затримався вираз «провертіти*, то оказу* на коловоротииА рух: у величній літературі акт інтимного сливини іавше уподоблювався коловоротному рухові аглапі — знаряддя, що Аого вживали для здобування священного ногню способом верченни Дерев'яну частину цього знаряддя, а саме ту. що в ніА чинилось верченкя, наближали до жінки, а Другу, яка вертілась коловоротом,— до чоловіка (Rig-Vcda. Vil, І, І, та III, 29. І та 12).

^ ЧубиискіА. Труды wen.. IV, 591—592.

Потебия, Объяснеиіе малорусскихъ народныхъ пЪсеігъ, II, 147—148.

Здіймання намітки з молодої. Частування медом.

Урочисті запросини тещі. Молодий ховається. Перезва. Весільна оргія. Танці та співи. Сороміцькі пісні ( Fescenninia ukrainienses). Права всіх мущин роду на молоду. Звичай молотити жито. Перезивки.

Після повороту додому молодих запрошують за стіл. Перед обідом або після обіду переводять церемонію, відому на Україні під назвою підгулювання молодої. Цебто її звеселення. Свекор довгою палицею здіймає з неї серпанок, іцо ним була покрита її голова в церкві. Він тричі помахує цим серпанком над головами всіх присутніх, а потім кладе його на велику пїчМ9, яка завше є у великій хаті у всіх українських селян. Після того приданки. цебто замужні жінки, що беруть участь у всіх весільних обрядах, які відбуваються після прийняття молодих у хаті молодого, співають:

Де ж ти, Мар’є, родилася?

Де ти чарів навчилася?

— В мене чари всі готові:

Біле личко, чорні