Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

з відозви подано за Д. Дорошенком з поданої праці. Історія України, т. 1, ст. 206–209. Як і в інших випадках, автор зробив тільки незначні орфографічні зміни (Я. НІ.).(обратно) 35

23. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 209 і там подане джерело.

(обратно) 36

24. Там же.

(обратно) 37

25. Там. же, ст. 214–215.

* Треба зазначити, що до цього часу, тобто до рішення російського уряду вислати українцям ноту-ультиматум, Український військовий революційний штаб у Петрограді спромігся створити без перешкод з боку більшовиків "4 сердюцьких полки (кожен у кількості 4-х тисяч вояків) імені Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Костя Гордієнка і Тараса Шевченка; важку гарматну батерію, кулеметні роти, технічні частини, тощо… Добре споряджене військо рушило на Україну". Автор також пише, що в розмові з військовим аташе Великобританії "він запропонував дати українському урядові кошти і довезти зброю через Персію (Іран). Я вислав до голови військового генерального комітету — С. Петлюри —.спеціального дипломатичного кур'єра Мальованого з повідомленням у цій справі, але Петлюра відмовився від зброї і грошей". Сергій Жук. Українська громада в Петербурзі І її роля в будуванні Української Держави. — "Визвольний Шлях", Лондон, 1964, ч. 4, ст. 396–397. 400. Після прибуття на Україну полк ім. Орлика стояв у Катеринославі. Він складався з вояків українців, які служили в Семенівському. Ізмайлівському, Московському та інших гвардійських полках. Безперечно, що деякі з них були "революційно" настроєні ще в Росії, а інших "обробили" різні агітатори на Україні. В таких умовах частина полку зайняла або нейтральне, або вороже становище до української влади, коли між українцями і більшовиками розпочався конфлікт. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні, цитована праця. Видавництво "Наукова Думка". Київ, 1967, т. І, ст. 247, 286–288. Про полк ім. Орлика також дивись у праці: І. Мазепа. Україна в огні й бурі революції 1917–1921. Видавництво "Прометей", 1950, т. 1. ст. 37.

Формування українських військових частин в Росії почалося ще за влади Тимчасового Уряду. Так, наприклад, 194-й запасний полк у Москві став Українським Запорозьким полком, в який входило понад 32300 козаків, у Ржеві виділено понад 3000 козаків, а вояки Тамбовського гарнізону "ухвалили утворити український ударний батальйон та дивізіон для оборони України з Росією". Подібний процес проходив також в інших частинах Росії. Михайло Френкін. Національно-визвольний рух у Росії під час Лютневої революції 1917 року як могутній чинник політичної боротьби в державі.— "Сучасність", Мюнхен, 1981, ч. 5, ст. 55, 57.

** До "працюючих" чи "трудящих" України більшовики зачисляли "передусім тих членів і прихильників російської партії більшовиків на Україні, які боролися за поширення більшовицької влади з Росії на Україну, спираючись у цьому переважно на неукраїнські за національністю елементи серед зрусифікованої різнонаціональної маси пролетаріату індустріальних міст на Україні". Віктор Гринько. Директорія УНР між більшовиками й Антантою. — "Українські вісті", Детройт, ч. 16, 25 квітня 1979.

(обратно) 38

26. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 216–217.

(обратно) 39

27. Там же, ст. 218.

(обратно) 40

28. Там же, ст. 223.

(обратно) 41

29. Там же, ст. 225.

* Згідно з радянським джерелом, з півночі, від Брянська та Курська, наступали на Ворожбу і Конотоп загони з приблизно 700 бійцями під командуванням Кудинського. З північно-західного напрямку двома колонами від Гомеля на Бахмач і через Новозибків і Новгород-Сіверський на Конотоп наступали 3500 солдатів, 400 моряків при 12 гарматах під загальним командуванням Берзіна Зі сходу, від Харкова через Полтаву — Ромодан, наступали 2000 російських й українських червоногвардійців, полк Червоного козацтва при 2 бронепоїздах і 6 гарматах під загальним командуванням М. Муравйова. У південно-східному напрямку, через П'ятихатки — Знам'янку, наступали катеринославські червоногвардійські загони. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні, цитована праця, т. І, ст. 290. Інше радянське джерело зазначає, що незважаючи на підписаний мирний договір Росія продовжувала перекидати на Україну свої війська, серед них

— "1-й окремий батальйон Балтійського моря", з Петрограда — 4 загони (1400 бійців) і загін моряків з броньовиками. Є. М. Скляренко. Боротьба трудящих України проти німецько-австрійських окупантів і гетьманщини в 1918 році.— Видавництво Академії Наук УРСР, Київ, 1960, ст. 39.

(обратно) 42

29а. Г. В. Кузьмин. Разгром интервентов и белогвардейцев в 1917–1921 гг. — Военное издательство министерства обороны СССР, Москва, 1977, ст. 124.

(обратно) 43

30. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 257.

Так, наприклад, в січні 1918 року, під час повстання в Києві сотня Січових Стрільців роззброїла в Броварах Наливайківський полк, який відмовився виступити проти більшовиків. І. Мазепа, цитована праця, ст. 39.

* Група лівих есерів, що вирішила провести переворот, складалася з В. Елланського (Блакитного), П. Любченка, Г. Михайличенка, С. Бачинського і П. Сєверо-Одоєвського. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні, цитована праця, і. І. ст. 311.

(обратно) 44

31. Володимир Винниченко. Відродження нації,— Київ — Відень, 1920, т. II, ст. 220–223.

(обратно) 45

31а. Др. Михайло Шкільник. Україна у боротьбі за державність в 1917–1921 роках. — Торонто, 1971, ст. 44.

(обратно) 46