Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

собою, не сам Петлюра несе відповідальність за фіаско українізації: були в генеральному військовому комітеті та в генеральному секретаріаті люди з військовою освітою і пажем. Але вони теж не зорієнтувалися в політичній ситуації і не були надійними порадниками Петлюрі". Панас Феденко. Головний Отаман. — "Наше Слово", Мюнхен— Лондон, 1977, ч. 5, ст. 40.

Як пише Л. Шанковський, С. Петлюра офіційно уступив з поста генерального секретаря військових справ 30 грудня 1917 року. Лев Шанковський. Українська Народня Республіка й Антанта на переломі 1917 і 1918 років. — "Визвольний Шлях", Лондон, 1978, ч. б, ст. 706.

Хоч в більшості випадків говориться, що Петлюра уступив з свого поста, дехто твердить, що його усунув В. Винниченко. В. Мошинський. З далекого минулого. — "Українське Козацтво", Торонто, 1982. ч. 1, ст, 56. Микита Шаповал також пише, що "ми найбільш критично поставилися до його [С. Петлюри — Я. Ш.] роботи восени 1917 року і дали йому одставку". Іван Калинович. Що викликало чин 29 квітня 1918 p.? — "Календар Канадійського Фармера", Вінніпег, 1966, ст. 52 і там подане джерело. На маргінесі можна додати, що вірогідність П. Феденка критикує управа Фундації для дослідів життя і діяльності полковника Євгена Коновальця. Управа заперечує твердження Феденка про те, що полк. Коновалець. "на запрошення президента Совєтської України Петровського відвідав Київ". Управа відкидає таке твердження, вважаючи його "свідомим фальшуванням історичної правди і, за нашою оцінкою, висунене нечесне й злобне для очорнення світлого імени полковника Коновальця, а разом з тим українського національно-визвольного руху". Повідомлення. — "Шлях Перемоги", Мюнхен, ч. 10, 16 березня 1963.

(обратно) 12

6. Демид Гулай, цитована праця, ст. 11.

* На першому з'їзді 3 жовтня 1917 р. 1000 представників заступали 10 000 Вільних Козаків. З архівних матеріялів. — "Українське Козацтво". Чікаґо, 1978,4. 5–6, ст. 10.

** Цікавим було ставлення національних меншин в Центральній Раді до Вільного Козацтва. "Рафес. Балабанов, Крупное, Фрумін при одній згадці про козацтво тратили рівновагу. Рафес, ніби навмисне, провокував, говорячи, що якраз Вільне Козацтво буде громити жидів. Він заклинав українську демократію Марксом, щоб вони знищили "Это шовинистическое погромное козацтво". В дійсності Звенигородщина не знала погромів під час всіх революцій". Ол. Доценко. Історія Звенигородського Коша Вільного Козацтва. — "Українське Козацтво", Чікаґо, 1977, ч. 5–6. ст. 18.

*** Коли Ілько Бондаренко, один з організаторів Вільного Козацтва, звернувся до В. Винниченка за зброєю, то той "дуже нас випитував. Все хотів знати, чи ту зброю, що ми від них дістанемо, не вживемо проти них же. Чи не станемо ми контрреволюціонерами?" Однак Винниченко видав їм 20 рушниць з багнетами і по 50 набоїв. Др. Фотій Мелешко. Українське Вільне Козацтво в Глодосах. — "Українське Козацтво", Чікаґо, 1974, ч. 2, ст. 36.

(обратно) 13

6а. Роман Млиновецький. Нариси з історії українських Визвольних Змагань 1917–1918 pp. — Торонто, 1970, друге видання, т. 1, ст. 454.

(обратно) 14

6б. Лев Шанковський. Залізний Запорожець, цитована праця, ст. 32.

* Генерал Б. Бобровський відмовився служити в українській армії після того, як Центральна Рада підписала Брестський мир з Центральними державами, він виїхав за кордон. Були поголоски, що він був масоном і навіть французьким агентом. Лев Шанковський. там же, сг. 33.

(обратно) 15

7. Демид Гулай, цитована праця, ст. 11.

(обратно) 16

8. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 150–151.

* Внаслідок таких виступів різних банд також згоріли маєтки багатих українців, які збирали пам'ятки української старовини, серед них і музей Тростянка.

** 3 огляду на таке становище в країні, тільки під впливом своїх начальників з їхніми автономістськими поглядами могли деякі з губерніальних і повітових комісарів зайняти негативне ставлення до Вільного Козацтва на з'їзді, що відбувся у Києві 16–17 жовтня 1917 року, "багато комісарів виступило в його оборону, вважаючи, що воно допомагає зберігати лад та спокій. Але й були такі, які казали, що роздавати зброю населенню небезпечно (ком. ҐІирятинського лов. Михайлець). Інші казали, що озброєння населення в особі вільних козаків веде до кривавих сутичок на грунті протиріччя класових і економічних інтересів. З'їзд більшістю 25 голосів проти 20 при 5, що вдержалися, висловився проти Вільного Козацтва, мотивуючи своє негативне відношення тим, що завдяки некультурности, неорганізованости і нахилу широких мас іти за різними демагогічними гаслами, озброєння широких верств людности може знищити завойовану свободу і стати на перешкоді ладу на місцях". Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 151.

(обратно) 17

9. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 198.

* Деякі автори помилково приписують каральні загони гетьманському урядові. В дійсності вони почали діяти під час влади Центральної Ради. Наміри встановити правопорядок тоді, як і пізніше, не мали значних успіхів.

(обратно) 18

10. Отець Константин Даниленко. Розвій суспільно-національної думки в таборі Фрайштадт. — Союз Визволення України, Видавництво "Червона Калина", Нью-Йорк, 1979, ст. 24.

* А. Жук виступав перед українськими полоненими вояками 10 липня 1918 р.

(обратно) 19

11. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 184–185.

(обратно) 20

11а. Сергій Жук. Українська громада в Петербурзі і її роля в будуванні Української Держави. — "Визвольний Шлях". Лондон, 1964, ч. 4, ст. 400.

(обратно) 21