Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

генеральний секретар земельних справ, український есер О. Зарудний не одержав вчасного повідомлення про евакуацію Києва, чи він сам вирішив залишитися в столиці, Відомо лише, що "його вранці муравйовські червоногвардійці забрали просто з його хати, завели до Маріїнівського парку і там зразу розстріляли". Кость Туркало. Спогади. — Нью-Йорк. 1978. ст. 125.(обратно) 66

46. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 327–328.

(обратно) 67

47. Борис Монкевич. Слідами новітніх Запорожців. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк, 1956, видання друге, ст. 13.

(обратно) 68

1. Д. Донцов. Рік 1918 Київ. — Видавництво "Гомін України". Торонто, 1954, ст. 10.

(обратно) 69

1а. М. Капустянський. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році.— Мюнхен, 1946, видання друге, ч. II, ст. 109.

(обратно) 70

1б. Борис Мартос. Оскілко й Болбочан. — Видавництво д-р Петро Белей. Мюнхен, 1958, ст. 24.

* У працях консервативних авторів полк. Петро Болбочан виступає як видатний полководець, український патріот і жертва провокації. Автори лівих поглядів, у більшості характеризують Болбочана як авантюриста, пересічного командира й, часом, зрадником. У кращому випадку, вони називають страту полх. Болбочана "величезною помилкою", без жодних деталей. Іван Кедрин. Глупота чи провокація?. — "Вісті Комбатанта", Торонто, 1977, ч. 1, ст. 14.

(обратно) 71

1в. Др. Матвій Стахів. Україна в добі Директорії.— Скрентон, 1963. т. 2, ст. 160 і там подане джерело.

(обратно) 72

1д. Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. — "Хліборобська Україна". Відень, 1922–1923, книжка четверта, ст. 201.

(обратно) 73

1г. З архіву сот. Степана Цапа. Він посилається на "Українське слово". — Берлін, ч. 46. 1 липня 1921. 8 дальших цитатах це джерело буде зазначено як архів сот. С. Цапа.

(обратно) 74

2. Там же.

(обратно) 75

3. Там же, ст. 202.

(обратно) 76

4. Там же.

(обратно) 77

5. Там же.

* Для допомоги організації полку Центральна Рада прислала самостійника- соціаліста Павла Макаренка. З усіх політичних груп, не безпідставно твердить С. Шемет, найбільше активною в намаганнях сформувати українські частини на фронті була партія самостійників-соціалістів. "Але ця праця, — зазначає він, — не мала ні потрібних сил, ні продуманого пляну роботи для такої важної і трудної справи, як організація української збройної сили. Мусимо констатувати добру волю і великі зусилля, виявлені поодинокими членами цієї партії в ділі воздвигнення української збройної сили, але мусимо разом з тим констатувати і державну незрілість в роботі самостійників-соціалістів і брак відповідних людей. В кінці 1917 р. авторитет революції ще був сильний на фронті. Тому накази такої революційної інституції, як Центральна Рада, виконувались свято, хоч би ці накази і викликали сумніви щодо їх внутрішньої вартости. Комісар Центральної Ради дозволяв приймати до української частини тільки тих старшин, які вміли добре говорити по-ук- раїнському. При такій умові не можна було, додержуючись цієї умови, збудувати міцну українську армію. Цього іменно не розумів комісар, не розумів також і того, що сама військова служба під українським прапором прив'язує кожного старшину міцними нитками традиції і пролитої крови до української національної і державної ідеї". Сергій Шемет, цитована праця, ст. 202–203.

(обратно) 78

5а. Варфоломій Євтимович Полковник Петро Болбочан і його останні дні.— "Українське Козацтво", Чікаґо, 1976, ч. 1, ст. 11.

(обратно) 79

6. Сергій Шемет, цитована праця, ст. 202–203.

(обратно) 80

7. Там же. ст. 203.

(обратно) 81

7а. Варфоломій Євтимович, цитована праця, ст. 11. 76. Там же.

(обратно) 82

8. Михайло Середа. На вулицях Києва з 30 січня до 8 лютого 1918 р. — Альманах "Червоної Калини", Львів, річник XVII, 1938, ст. 24.

* Юзисти — обслуга телефону типу Юза.

(обратно) 83

9. Там же, ст. 26–27.

(обратно) 84

10. Там же, ст. 30–31.

(обратно) 85

11. Дмитро Дорошенко, історія України 1917–1923 pp. — Ужгород, 1932 — Нью-Йорк. 1954, видання друге, ст. 328 і там подане джерело.

(обратно) 86

11а. Остап Войнаренко. До нової Полтави. — Нью-Йорк, 1955, доповнене видання, ст. 41

(обратно) 87