Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

27. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 379.

* 3 призначенням ген. Натієва командиром дивізії цю частину деколи називають бригадою Натієва. Згідно з деякими джерелами Натієв, а часом Натіїв, був грузином. Інші джерела називають його осетином. Також не має точних даних про його долю. В деяких джерелах сказано, що він загинув з рук більшовиків у 1919 році. Тим часом О. Лотоцький пише, що згідно з його інформаціями Натієва вбили грузини як зрадника, коли він намагався сформувати серед білогвардійців збройну силу для українців. Олександр Лотоцький. Сторінки Минулого, — Видання Української Православної Церкви 8 США, 1966, ч. 4, ст. 125–126.

27а. Сергій Шемет, цитована праця, ст. 204.

28. Лист сот. І. Барила, цитована праця.

* Як зазначає О. Войнаренко, іншою причиною конфлікту між Петлюрою і ген. Присовським були "самочинні розстріли комуністів на схилах Михайлівського монастиря". Остап Войнаренко, цитоеана праця, ст. 41–42, 61 і там подане джерело.

29. Лев Шанковський. Відлітають орли. — "Свобода", Джерзі Сіті, ч, 153, 21 серпня 1968.

30 Там же.

31. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 379.

* Один автор пише, що в повідомленні Генштабу УНР про операції Запорожців не згадується полк. Болбочана тому, що він був "самостійником і пов'язаний із самостійницькими організаціями ще з кінця літа 1917 року". Полуботківець. "Циганська правда". — "Гомін України", Торонто, ч. 27, 24 червня 1972.

** У ряди Запорожців, до полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького, вступив письменник Григорій Косинка, жигтя якого, як зазначає Максим Рильський, "обірвалося рано, коли був письменник у самому розквіті сил". Такою фразою він приховує той факт, що більшовики розстріляли Косинку у 1934 році. Григорій Косинка. Серце. — Київ, 1967, ст. 6. Також дивись: Іван Боднарчук. Поет, революціонер і вояк. — "Шлях Перемоги". Мюнхен, ч. 36, 5 вересня 1971.

31а. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp., цитована праця, ст. 278.

* Хоч до цього часу більшовики надіялися на добровольців. 1 березня 1918 р. вони були змушені проголосити в Харкові загальну мобілізацію, яка, як визнає радянське друковане джерело, натрапила на опір населення і політичних партій. Що більше, почали утворюватися ворожі більшовикам озброєні групи М. И. Куличенко. Большевики Харьковщины в борьбе за власть советов (1918–1920 гг.). — Издательство Харьковского Университета, Харьков. 1966, ст.12.

** Як повідомляв народний комісар Микола Скрипник у телеграмі від 5 березня 1918 р., чехословаки добре б'ються з німцями, але займають двозначне становище відносно "гайдамаків", пропускаючи їх попри себе… Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ ІМ? 25, ст. 18–19. Не слід плутати частин Чехословацького Корпусу (часом Чехословацького Легіону) з частинами Чехословацької Червоної гвардії, що були сформовані Штабом міжнаціональних революційних сил. Чехословацькі червоногвардійці — в основному це колишні військовополонені, і тільки приблизно 100 вояків з корпусу перейшло на бік більшовиків під впливом агітації. Є. М. Скляренко. Боротьба трудящих України проти німецько-австрійських окупантів і Гетьманщини в 1918 році.— Видавництво Академії Наук УРСР, Київ, I960, ст. 43.

32. Борис Монкевич. Слідами новітніх Запорожців. — Нью-Йорк, видання друге, 1956, ст. 43–44.

* Р. Млиновецький пише, що чехословаки, які охороняли відступ більшовицьких частин, допустилися до деяких надуживань, включно з вбивством. Роман Млиновецький, цитована праця, ст. 297 і там подане джерело.

32а. Ген. Олександр Удовиченко. Україна у війні за державність. — Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, Вінніпег, 1954, ст. 35.

33. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — Київ, 1967, ст. 226.

34. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp., цитована праця, ст. 290.

* На початку березня оборонна лінія більшовиків була така: на лівому фланзі, від берегів Чорного моря до Полтави, стояли 1-а, 2-а, і 3-а армії під командою М. А. Муравйова. В центрі, в районі Харкова, була 4-а армія В. Кіквідзе. На півночі, або на правому фланзі, в районах Курська, Ворожби. Глухова, Хутора Михайловського, Новгород-Сіверського зосередилися відділи, що входили до складу 5-ї армії під командою Рудольфа Ф. Сіверса. Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ 67, ст. 46–48. Частини 1-ї або 1-ї революційної армії Південного фронту під командуванням Павла В. Єгорова вели операції на півдні України, на правому березі Дніпра. До її складу входили загін Бутова, колона Гаркове (1-й і 3-й батальйони Дністровського полку, загін Котовського, Нікопольський загін, рота китайців, 1-а і 2-а зведені батареї). Попаснянський партизанський загін Майорова, загін Полупанова з бронепоїздом та інші частини.

Ядром 5-ї армії стала 3-я колона військ каледінського фронту. Крім 3-ї колони, до її складу ввійшли колишні частини 2-ї армії Ремньова, Макіївський загін, 1-а рота 24-го залізничного батальйону, 1-й Орловський революційний загін та кілька артилерійських батарей. 5-у армію неодноразово поповнювалося новими частинами і загонами, серед них — 1-й Луганський соціалістичний загін під командуванням К. Є. Ворошилова та ще один