Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

Є. М. Скляренко, цитована праця, ст. 45. 47–48, і там подане джерело. 7 березня Антонов-Овсієнко призначив В. і. Кіквідзе командуючим Полтавським фронтом, хоч Ю. В. Сабліна було призначено командуючим 4-ою армією, що була зосереджена недалеко Полтави і. вела бої в районі Грубінка — Лубни — Ромодан. В. М. Примакова призначено командуючим Бахмацьким фронтом, а Коляденка — Знам'янським. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp.. цитована праця, ст. 283–285. 34а. Моряки в борьбе за власть советов на Украине. — Киев. 1963. Документ № 84, ст. 101–102.

346, М, И. Куличенко, цитована праця, ст. 21.

* Інше джерело подає, що до квітня 1918 р. на Україну було вислано 165 тисяч гвинтівок, 1890 кулеметів. 36 гармат і понад 17 мільйонів набоїв. Г. В. Кузьмин. Разгром интервентов и белогвардейцев в 1917–1922 гг. — Военное издательство министерства обороны СССР, Москва. 1977. ст. 67.

34 в. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp., цитована праця, ст. 292.

34 г. О. Ю. Карпенко. Імперіалістична інтервенція на Україні 1918–1920.— Видавництво Львівського Університету, Львів, 1964, ст 43.

* 19 грудня 1917 (ст. ст.) Г. К. (Серго) Орджонікідзе на пропозицію ЦК РКП(б) було призначено Надзвичайним комісаром України, "зобов'язавши його подавати допомогу ЦВК Рад України, місцевим партійним організаціям у забезпеченні цілковитої єдності дій у радянському будівництві на Україні". Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp., цитована праця ст. 202.

** У боях за Гребінку було контужено командуючого Василя Кіквідзе і двічі поранено його помічника С. П. Медведовського. Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ № 70. ст. 51.

35. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, 1967, ст. 100.

* Наступ українських і німецьких військ на південь змусив Леніна 14 березня 1918 р. доручити тому ж Г. К. Орджонікідзе "звернути серйозну увагу на

Крим і Донецький басейн в розумінні створення єдиного бойового фронту проти навали з Заходу. Переконайте кримських товаришів, що хід речей нав'язує їм оборону і вони повинні оборонятися незалежно від ратифікації мирного договору… Негайна евакуація хліба і металів на схід, організація підривних груп, створення єдиного фрону оборони від Криму до Великоросії з залученням до справи селян, рішуче і беззастережне перелицювання наявних на Україні наших частин на український лад — таке тепер завдання. Треба заборонити Антонову називати себе Антоновим-Овсієнком, — він повинен називатися просто Овсієнком. Те ж саме треба сказати про Муравйова (якщо він залишиться на посту) та інших" Україна в період громадянської війни 1917–1920 pp., Київ, 1967, т. І, ст. 285. Кінець кінцем Муравйова розстріляли більшовики за намагання підтримати збройний виступ лівих соціал-революціонерів проти влади більшовиків. Є. М. Скляренко. цитована праця, ст. 38.

** Згідно з рішенням Центрального Виконавчого Комітету Рад України Народний Секретаріат своїм рішенням від 7 березня 1918 р. обрав Володимира Антонова-Овсієнка членом Народного Секретаріату і призначив його Верховним головнокомандувачем всіх військ радянської України. Гражданская война на Украине, цитована праця. Дохумент ГИ1. ст. 29–31. Одначе треба додати, що незважаючи на "офіційний" декрет М. Скрипника, який в той час був головою Народного Секретаріату, в дійсності призначення Антонова-Овсієнка надійшло "згори". На це вказує наказ № 1 командуючого 5-ою Армією Південно-російських республік. У першому параграфі названо Українську, Донецьку і Донську радянські республіки частиною Півдня Росії, що входять до складу Російської Федеративної Республіки. У другому параграфі сказано, що Антонова-Овсієнка, колишнього народного комісара по боротьбі з контрреволюцією, призначено на пост Верховного головнокомандувача "армій федеративних республік". Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ N? 67, ст. 46–48. В іншій праці зазначено, що Ленін телеграмою від 4 березня "запропонував" Антоноеу-Овсієнкові очолити командування всіма радянськими військами України. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp.. цитована праця, ст. 280.

* Справа участі чехословаків на стороні більшовиків була така: ще в 1914 році в царській Росії було сформовано легіон "Чеська Дружина". У 1915 р. російська влада дозволила набирати до легіону чехів і словаків, до кінця того року легіон розгорнувся в полк, а в квітні 1916 року — в бригаду. У квітні 1917 р. бригада переформувалася в корпус, що мав стати ядром національної армії Чехословаччини, створеної на руїнах Австро-Угорської монархії. До проголошення IV Універсалу між українцями й чехословзками були дружні відносини. У внутрішніх справах корпус дотримувався нейтралітету. Згідно з спеціальною угодою, корпус відповідав за охорону залізничного моста і порохових складів у Києві, а на випадок німецького наступу, корпус мав право без перешкод відійти на Схід. З проголошенням IV Універсалу українсько-чехословацькі відносини погіршилися. Чехословаки були змушені пробиватися до берегів Тихого океану через територію, що до значної міри була в руках більшовиків, з якими їм довелося вести преговори в цій справі. У свою чергу, більшовики вимагали від корпусу певних послуг, серед них обороняти лінію Ромен — Ромодан — Кременчук.

36. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, цитована праця, ст. 518.

37. Там же.

* Серед більшовицьких частин, що намагалися зупинити наступ українців, був також московський загін комсомольців, в якому воював син письменника О. Серафимовича.

37а. Гражданская воина