Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера
10б. Про німецько-українські відносини напередодні проголошення Української Держави також пише полк. С. Левченко. Отаманія. — "Батьківщина", Торонто, ч. 6, травень, 1981.
* Правдоподібно, що передбачаючи урядову кризу, українська партія самостійників також почала обмірковувати можливість державного перевороту. Як пише Р. Млиновецький, вони планували ще о березні 1918 року вдатися до цього кроку після повернення Запорожців з Криму до Києва "і проголосити гетьманом Болбочана… Запорожців мали підтримати Вільні Козаки Звенигородщини". Роман Млиновецький. Нариси з історії українських Визвольних Змагань 1917–1922 pp. — На правах рукопису. 1966, т. II, ст. 231. Також див. друге видання, Торонто, 1973, т. II. ст. 359.
(обратно) 20711. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 154–155.
(обратно) 20812. Там же. ст. 157–158.
(обратно) 20913. Там же, ст. 158.
* Отто Кірхнер, відомий власник видавництва в Петрограді, який вороже ставився до українців і Кримської Групи. Там же, ст. 133.
(обратно) 21014. Там же, ст. 160.
* Ще на початку походу на Крим були поголоски, "що Уряд нарочно відправляє найбільш "реакційні" частини". Метою такого плану було погубити "єдину національно-свідому частину, яка могла йому перешкоджати в його соціалістичних експериментах". Там же. ст. 160. Інший автор пише, що Центральна Рада не мала довір'я до Запорожців хоч би тому, що деякі їх полки мали 66 % самих старшин. Роман Млиновецький, цитована праця, перше видання, ст. 222. Таке твердження не можна категорично відкидати, коли взяти до уваги, що 26 квітня 1918 року на вимогу Центральної Ради німці роззброїли дві дивізії синьожупанників. Микола Мельник. Regnum in se ipsum divisium dilabitur. — "Визвольний Шлях", Лондон, 1985, ч. 7, ст. 858.
Виступаючи на засіданні Центральної Ради 27 квітня, міністр військових справ О. Жуковський заявив: "Військове Міністерство, зважаючи на те, що всі козаки цеї дивізії були стомлені ще перебуванням в полоні, а крім того, що між ними є багато хворих, видало наказ розформувати як першу, так і другу дивізію, яка їхала з Німеччини і тепер перебуває у Ковелі". Роман Млиновецький, цитована праця, ст. 223 і там подане джерело. Одначе, як зазначає старшина дивізії, з самого початку перебування 1-ї Синьої Дивізії в Києві, український Уряд з недовір'ям ставився і до Ті командира ген. Зелінського, і до дивізії."… Наш есерівський уряд, затруєний партійною короткозорістю, вбачав у Синіх Дивізіях і ген. Зелінському "контрреволюцію" на послугах німців. Тільки під тисненням з німецького боку український уряд погодився на розташування в Києві 1-ї Синьої Дивізії, що була добре зорганізована, вишколена, національно-свідома й стояла на грунті самостійної державності України". Пполк. Тиміш Омельченко. З історії Синіх Дивізій. Українська Стрілецька Громада в Канаді 1928–1938— Саскатун, 1938, ст. 122.
(обратно) 21115. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 162.
(обратно) 21216. Там же. ст. 163–164.
(обратно) 21316а. Роман Млиновецький, цитована праця, ст. 313.
(обратно) 21417. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 172.
(обратно) 21518. Там же. ст. 174.
(обратно) 21619. Там же, ст. 175–177.
(обратно) 21720. Там же. ст. 178.
(обратно) 21821. Там же, ст. 179–181.
* Болбочан довідався згодом, "що ні військовий міністр, ні уряд не робили жодних заходів перед вищим німецьким командуванням, щоб урятувати Кримську Групу". Там же, ст. 182.
(обратно) 21922. Там же, ст. 182.
(обратно) 22023. Там же.
* До Мелітополя прибуло багато добровольців з Криму, яких, на вимогу німців, довелося відпустити.
(обратно) 22124. Там же, ст. 186.
(обратно) 22225. Там же, ст. 187.
(обратно) 22326. Там же, ст. 188.
* На пост начальника свого штабу пполк. Юрій Капкан запросив полк. Химича, товариша по службі в російській армії. Згодом Капкана замінив от. Пантелеймон Блонський, соціал-революціонер, який був усунений з того поста внаслідок гетьманського перевороту. Таким чином Химич успадкував пост губерніального коменданта. Там же, ст. 187.
(обратно) 22427. Там же. ст. 193.
(обратно) 22528. Там же, ст. 194.
(обратно)