Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

9. Там же, ст. 93.

* Хоч немає причин сумніватися, що саме в такому дусі промовляв представник міністерства військових справ, одначе неможливо сказати, чиї погляди він висловлював, уряду чи партії.

10. Там же.

11. Там же, ст. 94.

11а. Полуботківець. "Циганська правда", — "Гомін України", Торонто, ч. 27. 24 червня 1972.

* Часом також "Жуківський".

** Згідно з німецько-українською угодою, військове майно належало тому, хто його здобув; "отже, здобуваючи Крим — здобували українські війська величезне військове майно". Роман Млиновецький. Історія українського народу. — Українське Наукове Видавництво, Мюнхен, 1953, ст. 446.

12. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 94.

12а. Варфоломій Євтимович. Полковник Петро Болбочан і його останні дні.— "Українське Козацтво", Чікаґо, 1976, ч. 1, ст. 12.

* Згідно з твердженням Б. Монкевича, цей відділ існував в Харкові під час більшовицької окупації міста. В боротьбі з окупантами він нищив склади, виконував замахи на комісарів. Член відділу полк. Двигубський вбив помічника харківського коменданта, який відзначався своїми звірствами. Ця підпільна організація збереглася а огляду на свою конспірацію: її члени знали свого безпосереднього начальника, козак знав ройового, ройовий — чотового, чотовий — сотенного. Виявлення однієї клітини не приводило до виявлення цілої організації. Відділ складався виключно з старшин, яких приймалося тільки після довгих спостережень й іспиту. Члени організації були в усіх більшовицьких установах, і тому вона була добре поінформована. Праця організації сприяла успішному захопленню Харкова Запорожцями. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 95. Інший старшина Запорозького Корпусу пише, що пполк. Люб'яницький, "не дивлячись на тяжку службу.

притягнув Ботданівців до нормального теоретичного і практичного вишколу. Був енергійний, суворий, але справедливий до вояків, як батько до дітей. Не залицявся він ні до кого: говорив, що "держава за службу платить і чесні вояки-патріоти від неї не сміють брати даром ні копійки". Запорожець С. Цап-Канівець. У присвяті сл. пам. сот. Борисові Монкевичу. — "Батьківщина". Торонто, ч. 7, 17 квітня 1971.

** Чоту роверистів (самокатників) зорганізував сотник, згодом полковник Григорій Сосідко. Б. Підгайний. Полк. Силенко і полк. Сосідко. — "Вісті Комбатанта", Торонто — Нью-Йорк. 1968. ч. 4. сі. 29.

13. Борис Монкевич. цитована праця, ст. 99—100.

14. Там же, ст. 101.

15. Там же. ст. 102.

15а. Микола Мельник. Українська Держава 1917–1920 років у світлі міжнародного права. — "Визвольний Шлях". Лондон, 1971, ч. 5, ст. 457.

156. Наш почесний Отаман. — "Українське Козацтво", Чікаґо, 1978, ч. 5–6, ст. 18.

15 в. Також дивись: Wasyl Veryha. General Pavlo Shandruk: An Appraisal. — The Ukrainian Quarterly, New-York, 1984, No. 2, p. 165.

* Наступ українських і союзних військ на південь мали зупинити 1-а. 2-а і 3-я армії, що творили південну групу військ, під загальним командуванням П. В. Єгорова. який замінив Муравйова. Останнього було усунено з поста за жорстокість. Га армія обороняла підступи до Катеринослава. 2-а — лінію Катеринослав — Кривий Ріг, а 3-я армія вела бої під Синельниково. У квітні її оточили і розбили. Тоді ядром південної групи стала 2-а армія, в склад якої входили 74-й комуністичний полк, китайський і угорський полки добровольців, декілька батальйонів колишнього 12-го корпусу і Донецької армії П. Баранова, ряд дрібних загонів. На початку травня її майже оточили, і вона була змушена йти на прорив.

В. Є. Тичина. Боротьба проти німецьких окупантів і внутрішньої контрреволюції на Україні у 1918 році.— Видавництво Харківського Університету, Харків. 1969, ст. 9—10.

Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp. — Київ. 1967, т. 1, ст. 283–285.

* Костянтиноград — колишня (до 1922 р.) назва м. Краснограда, райцентр Харківської області.

** Згідно з радянськими джерелами, під Барвінковим, у Морозовій балці, відбулися чотириденні бої між більшовиками, німцями і гайдамаками. Внаслідок тих боїв загинув майже увесь батальйон ім. Леніна, що входив до складу 3-ї армії. Історія міст і сіл УРСР. Харківська область, — Київ. 1967, ст. 204. Також дивись: Г. В. Кузьмин. Разгром интервентов и белогвардейцев в 1917–1922 гг. — Военное издательство министерства обороны СССР, Москва, 1977, ст. 68.

16. Борис Монкевич, цитована праця, ст. 107.

* Павлоградський кінний гусарський полк — це кадровий полк російської армії, який згодом українізувався. Під час влади