Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– А у вас дуже красиві очі, - сказала півжартома, щоб приховати справжні думки, всміхаючись його відображенню в дзеркалі.

– Дякую, - беземоційно відреагував Макар. 

– Я два роки працюю перукарем і встигла переконатися, що, часом, звичайна стрижка просто до невпізнаваності змінює людину.

– Так. Мабуть, - кинув холодне і байдуже, зустрівшись у дзеркалі з чомусь зніяковілим поглядом дівчини. Вона зашарілася від його секундної уваги і з особливим натхненням взялася за невидимі волоски вже закінченої стрижки.

– Можна поставити вам одне особисте питання? - несподівано сказала рудоволоса, все ще ховаючи несміливий погляд після такої ж посмішки його відображенню в дзеркалі.

– Можна, - повів плечем байдуже. Він нетерпляче чекав, коли ці пусті теревені закінчаться і зможе піти додому, але і мовчати не міг - не з печери виліз.

– У вас є дівчина? - вона і подих затамувала в очікуванні відповіді.

– Нема, - відповів швидко і дещо різкувато.

Перукарка кілька хвилин мовчала, набираючись сміливості, поки наводила останні штрихи стрижки. Коли змітала з шиї зістрижені волоски і розстібала накидку нарешті спитала:

– Може, я не знаю… Ви не проти сходити якось на каву? - наче між іншим проговорила. Він немало здивувавшись, глянув перед собою в дзеркало хмурим поглядом синіх очей, які нова стрижка ідеально відтіняла і красу яких повністю проявила. Дівчина підняла свій і, зустрівши його холодну увагу несподівано для обох гучно видихнула. 

– Мене не цікавлять стосунки, - відповів безапеляційно і підвівся з крісла.

– Ну це ж не обов’язково, - засміялась нервово. - Можна просто поспілкуватися, приємно провести час і тому подібне.

Макар застиг на мить, задивившись на її метушливу поведінку зі складанням накидки, невпевненою посмішкою і явним кокетством. Він не особливо знав як в такій ситуації поводитись, бо за все його недовге життя з ним фліртували всього раз - Каміла і та виявилася корисливою, меркантильною сукою. Що ж, після того, як його безсовісно і привселюдно принизили і розтоптали, йому втрачати нічого.

– Можу запропонувати тільки одноразовий трах, - відповів сухою правдою. - Більше мене не цікавить. Заразом незайманості мене позбавиш, - хмикнув іронічно. Про таке хлопці зазвичай не говорять і не зізнаються, але йому було начхати на все. Віднедавна.

Дівчина застигла і її скинуті брови видавали легке здивування. Їхні погляди зустрілись і вона знов затамувала подих від погляду надто красивих і надто холодних очей. Рудоволоса почала кусати губу чи то від замішання чи бажання, яке він, несподівано для себе самого, провокував у ній. Напруга зростала. 

– Можна і так, - видихнула, звабливо зиркнувши з-під опущених повік. - Коли і де зустрінемось?

Макар роззирнувся. В салоні так нікого і не було, тільки вони двоє. Він повернувся до неї, яка бездиханно чекала відповіді.

– Зараз. Десь тут у вас в комірчині чи щось типу того. В тебе є презерватив? - чітко формулював свої вимоги.

–  Так, є.

Виходив Макар з перукарні з новою стрижкою і своїм першим сексуальним досвідом. Це було швидко, дещо незручно в тісній підсобці, але, здається, дівиці, імені якої він так і не знав, сподобалось. Принаймні судячи з її поведінки, стогонів під час сексу і подальших безрезультатних спроб домовитися про нову зустріч. Досвіду, щоб сказати напевно, в хлопця не було. 

Чи сподобалось йому? Фізично так. Розрядка після довгого стримування і емоційних коливань була вибуховою. Морально ж йому було байдуже. Він завжди уявляв собі, що перший раз буде з коханою дівчиною, яку любив і почуття до якої додавали б глибини і феєричності відчуттям, але не склалося. Такий же формат чимось навіть кращий - нема почуттів, нема примарних сподівань, нема болю. Просто секс в первісному своєму призначенні і вигляді. Щось в цьому є…

Втім, доводилось визнати, що настрій трошки покращився. Макар вернувся додому. На квартирі було очікувано пусто. Він завалився на диван у вітальні перед телеком, але там ситуація була некраща - абсолютно нічого дивитись. Безцільне перемикання каналів перервав дзвінок. Хлопці, точніше Костя. Друзі, коли Макар ще був у лікарні, телефонували, щоб поцікавитися його справами і потім навіть на відвідини прийшли. Тепер же кликали в онлайн-ігри рубатись на хаті в Білого. Що ж,  рано чи пізно це потрібно було зробити - вертатись в соціум, то чому не зараз. Він погодився.

Пізно ввечері, вертаючись на своєму Dodge додому, Макар мимоволі подумав, що може не так все і погано. Хлопці, а їх завжди в Білого збиралось немало, спочатку трохи насторожено косились в його бік (після того, як признали з новою стрижкою, що було смішно), але дуже скоро вернувся колишній формат спілкування. Макарові навіть здалося, що в очах друзів з’явився натяк на повагу. Хоча, можливо, запалена уява спрацювала. Забагато переживань останнім часом і ввижається всяке. Знати б йому, що переживання ці далеко не найгірше.

Він запаркував авто на стоянці в підземному паркінгу і піднявся ліфтом на двадцять третій поверх. Ступаючи з прочинених дверей в коридор, він задумливо подивився в протилежний від потрібного бік - дорога, яка вела до єдиного світлого промінчика, що залишився в його житті. Можливо, хоч в школі побачаться. Зараз він не хотів її підставляти своєю появою перед старшою сестрою з запитанням: “Можете покликати Дарину?” Якось кумедно виглядала ситуація. Він пробував раніше написати і дзвонити їй, але абонент був недосяжний, тож залишалося дочекатися раптової зустрічі.