Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Макар, ну ти ж обіцяв завезти мене до Мілани на днюху, - ображено надула губки Каміла, перебираючи пальцями в нього на грудях. Вони стояли біля великого вікна в коридорі школи. Була велика перерва і учні снували туди-сюди, але парочка не звертала на метушню уваги. Хлопець притягнув дівчину до себе в обійми і намагався виправдатися:

— Сонечко, я обіцяв, але ж потім ти заявила, що поїдеш з братом. В мене вже інші плани з’явилися. Зрештою, мене Мілана не запрошувала.

Дивна була ця ситуація. Каміла якось прохопилася, що на свято Мілана покликала подружок зі своїми хлопцями, але сама вона - його дівчина - знала ставлення Макара до такого роду гулянок і одразу заявила, що прийде сама. Його навіть не запитувала, а тільки повідомила “приємну” новину. Все правда - Мілана не викликала симпатії і спілкуватися з нею та такими ж як вона зарозумілими і зверхніми особами бажання не виникало. Проте він був зовсім не проти піти туди в якості хлопця Каміли. Не так часто поза школою йому вдавалось похизуватись нею і тим фактом, що вона вибрала його. 

– Ти і не підеш, просто відвезеш мене, а потім забереш. А з братом я більше не розмовляю. Він ідіот, - пробурмотіла ображено і, обводячи невидимі кола на його спортивному светрі, продовжила. - І ще, хотіла тебе попросити… Я тут такий подарунок няшний придумала Мілані, але мені не вистачає пару тисяч, щоб його придбати.

– Я ж тобі давав уже гроші на подарунок для неї? - насупився Макар запитально.

– Ну давав, - промимрила Каміла, - але я недавно таку сумочку в крамниці побачила і просто не встояла, - вона глянула на нього винуватими, жалісними очима. - Ти ж знаєш мою слабкість до сумочок.

– Шкода, що в тебе тільки до сумочок така слабкість, - не втримав хлопець їдкої репліки і одразу ж пожалів. Найменше чого йому хотілося, так це, щоб Каміла ображалася. Вона від будь-чого могла зайнятись і йому потім доводилось довго і “слізно” просити вибачення. Втім дівчина зреагувала нестандартно.

– Макар, ти натякаєш, що я не люблю тебе? - зведені на нього очі передавали глибоко задіті почуття. Проти такого натиску важко було встояти. - Мені боляче чути таке від тебе. Які докази моїх до тебе почуттів тобі потрібні? Кажи. Я все зроблю.

Хлопець важко зітхнув. Ну ось і почуття провини не забарилось. Він обняв дівчину і сильніше притис до себе.

– Нічого не потрібно. Я скасую свої плани і відвезу тебе.

– І ще подарунок, - почулось жалісне і тихе.

– І гроші на подарунок, звісно ж, - всміхнувся невесело. Каміла відсторонилась від нього і радісно задивилась в очі. - Ти просто супер - найкращий хлопець.

– То може я заслужив уже і вдячний поцілунок?

Каміла замішалась і взялась крутити головою на всі боки.

– Ну Макар, ми в коридорі школи. Побачить хтось з учителів - отримаєм на горіхи.

– Відколи ж це ти так вчителів стала боятися? - всміхнувся лагідно на знервованість дівчини. - Тим паче, що коридорами постійно парочки затискаються і я не бачив особливих з цього приводу скандалів. 

– Мені до них нема ніякого діла, - впевнено відмахнулася дівчина.

– Ну то хоча б на цьом у щоку я можу сподіватися?

– Ну гаразд. Ти, як та жуйка, - закотила очі в досадній поблажливості, потяглась та швидко чмокнула хлопця в гладковибриту щоку.

– Закохані, ви що на очах у всеї школи слинитесь? - почувся поряд хлопчачий сміх.

Каміла відсторонилась від Макара і незадоволеним, з долею зверхньості, поглядом глянула на нього і його друзів, які підійшли. Більше коментарів від неї не послідувало. Дівчина просто дістала свій телефон з сумки, сперлася об підвіконня і всю увагу зосередила на дисплеї. З придуркуватими друзями-однокласниками Макара не хотілося спілкуватися.

– Заздріть мовчки, - хмикнув добродушно Макар.

Костю з Артемом він, мабуть, не зміг би назвати найкращими своїми друзями. Якось так склалося, що глибоко довірливих взаємин між ними не виникло. Хлопець відчував з їхньої сторони добре ставлення, але дещо насторожене. Така вже, мабуть, в нього доля і можливо в старшому, самостійнішому віці стрінеться справжній друг. 

– То як, їдемо завтра рубатись в World of Warcraft до Білого? - Артем сперся по другу сторону від Макара.

– Звиняйте, хлопці, але плани змінилися. Шукайте собі інше таксі, - знизав плечима хлопець.

– Нууу… - простогнав Костя. - Що за комета раптом на цю грішну землю впала? Що за чорний кіт тобі і нам дорогу перейшов?

– Який ще чорний кіт, недоумки? - глянула на них спідлоба Каміла, невдоволено фиркаючи. - В Макара, навідміну від вас недолугих, дівчина є і якщо кого ставити в пріоритет, так це її.

Хлопці переглянулись між собою, красномовно скидаючи брови, але вирішили не вступати в суперечку з дівчиною. Вони її так само недолюблювали, як і вона їх. Хоча, це зовсім не заважало заздрити Макарові. Такий ніякий, а перша красуня біля нього вертиться. Та це не особливо дивувало. Як то кажуть, гроші не пахнуть, а влада приваблює. Хлопці й самі не нехтували можливостями, які давала дружба з Макаром, як от покататися на його Dodge Challenger чи посидіти в забігайлівці за його рахунок. Не те, щоб вони тусувалися з ним ради тільки цього, бо людина він надиво хороша, але й відмовлятися від всяких благ тупо якось.