Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

З зали вийшли абсолютно всі, крім охорони, що дозволило полегшено видихнути. Без нагляду наставниць й живеться легше, чесно.

—Ти он ту гримзу бачиш? —не заспокоювалась дракониця, тицяючи пальцем у свою “сестричку”. Зура, чиста й охайна, робила вигляд, що нічого не сталось і сиділа в найвіддаленішому кутку зали разом зі своїми подружками. Хай сидить, дурепа! —Так от хто й не повинен святкувати, так це вона! Не бачити їй ні герцогів, ні воїнів. Хіба що за селянина якогось вийде, з своєю то грамотою.

А ось це вже перебір.

—Норо, годі! —втрутилась я, витираючи рот серветкою. —Ми й так їй вже пояснили, що до нас краще не чіплятись.

—Нехай каже свою думку, мені подобається. —Ванесса, як завжди, у своєму репертуарі.

Зура, помітивши наші погляди, зовсім не манірно показала середній палець, а потім знову повернулась до зграйки шавок.

—От корова! Треба було їй сильніше пику начислити. —дракониця ледь з місця свого не стрибнула, але Ліді вчасно перехопила її за зап’ястя.

—Спробуй! Дуже смачно! —і не чекаючи на відповідь, закинула в її тарілку шматочок чизкейку. Принаймні, дуже схоже на чизкейк.

—Та я.. та її...їй капець, дівчата! —злісно прошипіла Нора, не звертаючи на ангела жодної уваги.

—Годі вже, заспокойтесь. —так само спробувала втрутитись Ци, але отримавши похмурий погляд Аріель, замовкла. Мда, ситуація не з самих приємних.

—Орисіє. —гукнула Зура, а у мене око сіпатись почало. Всі навколо замовкли, досі пам’ятаючи нашу сутичку. —Ти б краще цих зараз тримала, вони ж скажені! Кидаються на все, що рухається.

—Ти кого заразою назвала? —так само спокійно гукнула Ванесса, показуючи їй дулю. А це тут до чого? —Вона хоче нам в їжу щось підсипати. —а це вже до мене. —Думки її надто гучні.

—Не копирсайся в моїй голові, невдахо!

Ну за щооо??? Тільки ж почали нормально жити!

—Стули пельку своїм папірчиком, дурепко!

—Та як ви смієте? —Зура підскочила зі свого стільця, а за нею Пенні й Лорен. Дівчата співчутливо дивились на мене, одними очима промовляючи: “Пробач” але я й сама розумію, що тут вони безсилі.

—Йди геть, доки жива й здорова. —з смішком мовила Нора, втуплюючи погляд в стінку.

—Та ви за це поплатитесь! —кожен її крок, мов отрута для моїх нервових клітин. І що? Знову бійку закотимо? —Ви чуєте? Гей! Я з ким розмовляю.

—Салатик будеш? —з миленькою посмішкою поцікавилась Нора, а потім сипнула в тарілку вампірки, котра вже зовсім не стримувала реготу.

А далі сталось те, що я серцем відчувала. З розмаху Зура вибиває тарілку з рук дракониці, впиваючись у нас ненависним поглядом.

—Я все одно стану фавориткою короля. От побачите!

—Якщо Орисія не захоче, то ти в його спальні хіба що підлогу митимеш. —на мій захист вигукнула Аріель, але краще б вона цього не робила. Я ж просила їх тримати усе в таємниці! От чорт!

—А ця обдерта тут до чого? Божевільні!

—Зура! —жінка, що сиділа в журі, з’явилась настільки несподівано, що я ледь склянку з рук не випустила. —Орисія. Залиштесь. Усі інші — по своїм кімнатам.

Оййй що зараз будееее.