Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

—Що? —від подиву Густав навіть рота відкрив. Він, звісно, здогадувався, що Жезміна ще та сволота, але щоб настільки... розумно. Майже дев’ятнадцять років прожити у палаці і жодного разу не здати себе. Замість обурення принц відчув полегшення. Компанія Стефана та його матері давно була нестерпною для нього. На стільки, що зараз він навіть не злиться ні на батька, ні на себе через те, як довго їх водили за носа. На щастя, Аліса моя рідна дочка. Тому вона залишиться у палаці, хочеш ти того чи ні. Джельвій... а яка різниця? Йому як раз голову відкушують.

—Батьку! —нижня губа тремтіла, доки принц намагався всіма силами узяти себе в руки. Здавалось, дайте йому волю і він власноруч тій жінці шию скрутить. —Чому ти мені нічого не сказав? Невже не довіряв?

—Як кажуть, довіряй, але перевіряй. Я сумнівався у кожному, хто був надто близько до мене. Кожному!

—В голові не вкладається. Я жодного разу не підвів тебе...

Густав різко замовк, варто Його Величності підійняти руку вгору.

—Усі подробиці потім. А зараз треба добряче надерти зад тому пройдисвіту.