Імперія обіцянок та гріхів - Кері Блек

А тоді, не озираючись, пішла геть.

***

Двір імперського замку вибухнув хаосом.

Щойно Алісія дала наказ покарати Варіона, охоронці, озброєні мечами й клинками, кинулися на нього, мов зграя хижаків.

Варіон лише зітхнув.

А потім розпочалося пекло.

Варіон рухався між воїнами, наче тінь, уникаючи ударів із легкістю, яка здавалася нереальною. Він наче майорів у повітрі, а кожен рух був ідеально вивіреним. Один охоронець замахнувся клинком, але Варіон ухилився, різко розвернувшись, і ударом ліктя відправив його на землю. Інший спробував атакувати ззаду, але Варіон блискавично відбив удар і, вистріливши магічним імпульсом, відкинув нападника на кілька метрів назад.

Він не просто боровся. Він грався з ними.

Алісія, не озираючись, пробиралася в замок. Вона чула крики, брязкіт зброї, бачила, як у повітрі спалахують магічні розряди. Але вона не зупинялася. Її мета була важливішою.

Тим часом охоронці вже валялися на землі.

Варіон стояв серед них, навіть не запилений. Лише важко дихав, сповнений бойового азарту.

- Це було нудно, — промовив він розчаровано.

І тоді вперед виступили посередники.

Їхні довгі шати здіймалися вітром, а руки вже світилися магічною енергією. Один із них миттєво створив щит, інший — випустив у Варіона потік синього полум’я.

Варіон посміхнувся та підняв голову.

Його рани зцілювалися просто на очах. Шкіра знову ставала ідеально гладкою, а магія пульсувала довкола нього, мов шторм.

- Давайте зробимо це цікавішим, — промовив він, дістаючи монету.

Всі завмерли.

Монета була стара, потемніла, але виблискувала на сонці наче проклятий артефакт.

- Хто підніме монету, той залишиться живим.

Люди почали переглядатися.

Усі погляди звернулися до Густава.

Але той не збирався відступати.

- Я не граю в твої ігри, — відповів він холодно, стискаючи меч.

- Даремно, — промовив Варіон.

І тоді почалася справжня битва.

Посередники, усі крім Орфірона, який стояв трохи осторонь, атакували першими. Магічні удари розривали повітря, розпечені закляття вибухали довкола, руйнуючи бруківку. Варіон ухилявся, блокував, контратакував із бездоганною точністю.

Меч, який він відібрав у одного з охоронців, блиснув у повітрі — один з посередників відлетів, врізавшись у кам’яну колону. Другий спробував використати магію руйнації, яка була і в Варіона, але король Супербії миттєво розгадав цей хід і вдарив його по сонячному сплетінню ще до того, як той встиг завершити свій задум.

Густав приєднався до бою.

Його удари були потужними, виваженими, кожен рух розрахований. Але Варіон ніби бачив наперед усі його атаки. Вони зіштовхнулися в лютому двобої, мечі брязкотіли, магія розривала простір довкола них.

Раптом Варіон змінив тактику.

Його атаки стали ще швидшими, ще небезпечнішими. Густав ледь встигав реагувати.

У якийсь момент Варіон зробив різкий рух, і Густав, втративши рівновагу, впав на одне коліно.

І саме тоді він побачив монету.

Том, побачивши це, закричав:

- Візьми її!

Густав вагався.

Варіон наблизився, хижо посміхаючись, неначе лев, який співпав здобич.

І Густав зрозумів, що програє.

В останню мить він різко простягнув руку й підняв монету.

Тиша.

Варіон усміхнувся.

- Розумне рішення.

І, не сказавши більше ні слова, король Супербії зник у порталі.